Рецензия на книгу

• 

  ami0024 января 2019 г.

  Крізь терні до зірок

  Так складно було наважитися на прочитання. Важкувата тема. І таки складне сприйняття. Після Алілуєвої «У війни не жіноче обличчя» - чомусь асоціації були з цією книгою + Закруткін «Матерь человеческая» - це ще одна історія, що зачепила за живе.

  Сама книга охоплює кілька історій. І першою – виступає ГГ – Андрея зі своєю історією та історією її мами. Перше, на чому хочеться акцентувати увагу – це імена (Теодора, Каталіна, Іна, Явора). І настільки реалістично та пронизливо описано життєву історію, історію кохання ( чи батьків, чи талановитого музиканта). Для мене однозначно «Вірю».

  Книга варта прочитання. Закрученість ліній та сюжету нагадало одну з улюблених книг – «Кульмінацію» Януша Вишневьского, польського письменника в поєднанні з 8 українськими авторками.
  
  А ось завершення - це свого роду КАТАРСИС.

  Плюси – кількість сторінок, викладення всіх історій та підняття такої складної теми.

  Мінуси - в принципі кожен може знайти свої. :)

  4

  200