Рецензия на книгу

• 

  Аноним16 января 2019 г.

  Наркоманів бувших не буває

  Тільки взявши книгу до рук - вона вже інтригує, зацікавлює. Назвою, обкладинкою, яка, до речі, стильно і "влучно" передає всю суть книги, і анотацією. Анотація заслуговує окремої уваги, тому що акцентує на тому, що роман переважно автобіографічний. Прочитавши книгу стає цікаво - наскільки відсотків він автобіографічний. І взагалі, природа людей - цікавитись забороненими речами. Мабуть через те, що вони заборонені. От і тут, в романі і коло нього - заборонені речі. Тільки деякі вибирають їхнє безпосереднє вживання, я деякі - читають про заборонені речі.
  Мене дійсно зацікавило яка доля автобіографічності в цьому романі, тому що події, які тут описані - реально відразливі.

  Про що ж книга. А книга сама каже про себе. Про наркоту. Про її види, про залежність, про зав'язки. Про "гірку" долю наркоманів.
  Цитуючи відому фразу з відомого новорічного фільму: "яка гидота, яка гидота, оця ваша..." Таке відчуття проходе крізь всю книгу. До його головного героя, до його корифеїв, до їхнього стилю життя. Вседозволеність, цікавість. Це призводить до такого результату, який описаний в романі. Все почалось з цікавості.
  Хоча ні. Почалось все з заможної родини, в якій ріс наш автор-герої-нщик. Надлишок грошей, вільного часу, можливостей призводять до пані на букву "Ц".
  Мене дуже роздратувало одне ствердження автора. Ствердження про те, що підсісти на наркотики не зразу і вдасться. А лише після довготривалого вживання протягом близько шести місяців. Ну, вибачте... Це, на мою думку, звучить як запрошення всім погратись три-п'ять місяців, так, для цікавості, а потім кинути. Це звучить як заклик. Це мені дуже не сподобалось. Як на мене - підсів він вже з того моменту як спробував. Чомусь же він продовжував... Ну та то таке. Кожному своє.
  Ну а далі, як то кажуть - "Остапа понесло..." Грошей вже не вистачає, тепер їм є куди діватись і вони тануть. Тому треба їх діставати. А деградуючий вплив наркотиків ні на що не спрямовує, окрім як на легке добування папірців (крадіжки, барижництво і т.п.). Наркоманам нічого не потрібно окрім ширки. І це страшно! І в такому руслі проходить книга. Одні ширяються, другі барижать, третіх загрібають, відсиджують терміни у в'язницях. Намагаються сплигнути - лікуються. Даремно... Виходять - підсідають знову. "И такая дребедень — каждый день!" Тут, між іншим, спливає дружина. Дружина!!! Де вона взагалі могла взятись??? Враховуючи ще те, що автор - не проти "поласувати" хлопчатинкою. І це ступор! Що з ним коїться!? Що коїться з людьми!!!??? Експерименти... А ще в нього і градація є - педики і підори. Виявляється - це зовсім різні речі. Для нього) До кого він себе відносить - дізнаєтесь з роману.
  Зміна локацій, штатів, країн. Втеча від закону. Знову вигулькує дружина. Роль дружині виділена дріб'язкова. Мабуть в нариків так і є. І все йде до кінця. І який же він. Хепі-енд чи ні? Ну, кому як подивитись... ;)

  Протягом читання книги в мене виникали неоднозначні емоції. Спочатку думав дочитати і позбутись книги, щоб її не було в бібліотеці. Щоб ця погань не була в хаті. Та в ній є і повчальні моменти. Вона показує дно. Дно, якого може досягти людина і з якого мало хто вибирається. Дно, в яке не варто опускатись. В мене є знайомі наркомани. Я знаю що вони наркомани, хоча вони цього не афішують. І мені їх, частково, шкода. Вони - хворі. Невиліковно хворі. Майже.
  І не знаю, чи з цієї книги взятий вислів. Але, як каже автор, і так воно і є - бувших наркоманів не буває.

  Манера викладення мені сподобалась. Чи то переклад вдалий. Але книга читається легко. Розповідь наркомана зсередини.
  Берроуз, як особистість, викликав у мене відразу. Його стиль життя не є приводом для наслідування. А от як письменник він мені сподобався. Цікаве викладення тексту. Знову ця "Ц"!
  Ну і враховуючи те, скільки емоцій він в мене викликав. Адже, буває, прочитаєш книгу і не знаєш що про неї написати-сказати. А тут слова самі складаються в речення. І мабуть це його і вирізняє. Його визнання у літературному колі.

  То ж бажаю вам свою цікавість втамовувати читанням, а не вживанням ;)

  3

  1,4K