Рецензия на книгу

• 

  Nina_M

  15 января 2019

  Як хочеться часом побути самотньою,
  у руки взять книгу і келих вина,
  втекти від людей, заховатись між сотнями
  і пити самотність. Пити до дна.

  Спитати у неба, чи холодно зорям,
  які в них турботи і як їм політ...
  Та інколи думаєш (думаєш з болем):
  людина й людина - ворожий то світ.

  І знов серед люду, де нелюди люди,
  де більше кусають, ще більше гризуть...
  І хочеться кави, і знову в нікуди,
  де люди (що нелюди) не доженуть.
  (с)

  Прочитала новелу - і просто найшло)
  Цей гімн самотності з присвятою полям, написаний закоханим не у свою дружину чоловіком, по десяти рокам від останнього прочитання багато чого в мені зачепив. Навіть більше, ніж мені хотілося б.

  Втекти б в засніжені поля...

  26 понравилось

  5,4K