Рецензия на книгу

• 

  MarinaYalovenko9 января 2019 г.

  пишаюсь українським

  #ДеНемаєБога

  Сучасна українська проза.

  Вражена. 10/10

  Некомпетентність, війна, вбивства, футбол, літаки, характери, життєві долі, любов, самопожертва..-
  все це в одному романі - стрімкому, напруженому, захопливому.
  Роман не залишає, так чи інакше переносить в компанію людей, що опинилися в полоні лиха та власних характерів.

  Перше, що вразило- це глибина знань, які використовує Автор. Тут і технічні знання, біологія, релігія, медицина, політика, історія, і, звісно ж, американський футбол. Було цікаво та пізнавально, наче в Гуглі побувала)

  Друге. Характери та долі. Кожен вибрав свій шлях. У кожного своя таємниця і своє бачення світу, навіть на недосяжній висоті. Хотілося більше про Гелен, але переживань вистачило)

  Третє. Звичайно, АТО. Конфлікт батька та сина - жорстко, реально, боляче

  Фіналом стали слова «..і справа не в тім, що нам бракує слів для того, щоб виразити любов, справа в тому, що слів вистачає, а любові нема..." Яскравим фіналом.

  І мінуси.
  Читала, що Автор вдячний видавництву, але ж, так хотілося і папір кращий, і текст без переносів слів..

  А наостанок, сама більша прикрість.
  Список музики - останнє, що прочитала, хоча довго шукала супровід до роману (люблю, коли музика поруч). Якби ж я бачила цей список на початку книги..

  10

  1,4K