Рецензия на книгу

• 

  MarinaChumak4 января 2019 г.

  Не так давно я перечитала Уве. Боже, це було божественно. Я ревіла, немов та корівка, практично всю книгу, а в кінці просто захлиналася від ридання. Це просто любов і той хто читав мене зрозуміє.

  Моя бабуся теж була приголомшуючою, хоча на перших своїх сторінках здавалася невнятною. Але потім... Ох Ельза та її любов до Гаррі Поттера. Всі персонажі як рідні, і взагалі кожна історія залазить глибоко під шкіру і змушує переживати за героїв знову, і знову.

  А потім Брітт-Марі. Ну... Еее...
  Можливо фактор перебільшеного очікування дав своє, але ця історія не викликала тих емоцій, які я чекала.
  Так, книга читалася неймовірно швидко і всі герої запам'яталися, але, як каже мій син "нє, не то". По правді кажучи, я навіть не пам'ятаю як саме вона закінчилася. Хах, поки це писала - згадала, але від цього не стає краще.

  Так, ці історія показує , що часом потрібно любити себе більше, аніж інших. І часом забивати на все. Крім себе та своїх бажань.
  Рутина вона ж така. З' їдає мрії, змушуючи вписуватся у "стандарти". А які ці стандарти? Що правильно, а що ні? Як потрібно жити?

  Щось мене понесло не туди

  1

  121