Рецензия на книгу

• 

  Vikulaska

  3 января 2019

  Зовсім не цікаві розмірковування замість захоплюючого сюжету

  Ця книга - суцільне розчарування... Спочатку настільки зацікавлені були разом з дитиною багатообіцяючим анонсом книжкової новинки, а коли відкрили та почали читати таку бажану книгу – мовчки перезиралися і починали рахувати сторінки до кінця глави. Настільки нецікавої та нудної книжки давненько не зустрічали...

  Кішка Ільзебіль (від її імені ведеться розповідь) постійно невдоволено бурчить. Бурчить на кожній сторінці! 110 сторінок суцільного невдоволення хазяями, дітьми, галасом, запахом, песиком, їжею, холодом, дощем, Різдвом, подорожами, автівками... Ну буквально все цю кішку дратує! І оці нудні просторікування до того читача доводять, що приходиться примушувати себе дочитати книгу просто зі звички все доводити до кінця.

  Так, в цій книзі є трішки гумору – іноді навіть дотепного. Але з такою „чудовою” та „зрозумілою кожній дитині” манерою розповіді авторка цей свій гумор цілком нівелювала...

  Сьогодні в нас маленьке свято – ми нарешті дочитали, чи то пак домучили цю книжечку з такою милою кішечкою на обкладинці! Поставили на поличку і домовилися більше її до рук не брати – котячої „філософії” вистачило з головою...

  6 понравилось

  0

  181