Рецензия на книгу

• 

  MarinaKopaihorodska

  1 января 2019

  Если бы желания были рыбами, на свете не было бы голодных.

  Просто ні. Без перебільшень, це – одна з найгірших прочитаних книг. І, як свідчать відгуки на Livelib.ru, не лише у мене склалось таке враження.
  А спочатку шуму було дуже багато: трилер року, must read для тих, хто полює на легенькі хорори. Але про це я вже дізналась вже після покупки, а в самому магазині мене привабила обкладинка і ціна (ну come on, 29 грн за майже 500 ст.)
  Історія розповідає про молоду письменницю Бібі Блер, у якої життя йде, як по маслу, та одного дня вона дізнається, що хвора на рак мозку. Здавалось би, от і казочці кінець, так ні – на ранок вона вже абсолютна здорова так ще й з божевільним бажанням знайти якусь Ешлі Белл. Дивно, чи не так?
  Задумка дійсно непогана, але все це подано наскільки закручено, що мій мозок просто благав пощади. Іноді вчинки головної героїні були такими нелогічними, наче вона не доросла дівчина, а дитина 6-ти років. Занадто затягнутий сюжет і багато зайвих описів. На ніч книжку старалась не читати, бо я персона досить вразлива, а ситуацій, які б полоскотали нерви, достатньо. Єдиним плюсиком, який я би відмітила, є основна думка: бійтеся своїх бажань, адже вони мають можливість збуватись.
  Отож, рішення, звісно ж, за вами, та для мене це – сумнівне задоволення на один раз, і повертатись я точно не буду.

  307