Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 декабря 2018 г.

  Подарована ще на початку літа, книга "Колір магії" лежала на полиці, запаяна запакована в целофані.
  Совість мучила не тільки тому, що отримана від чудової людини ( про неї- в отзиві на "Гамлета") та потребує реакції, а й тому, що через несприйняття фентезі ( "Поттери..."- виключення, бо видавництво BLOOMSBURY- неперевершене, саме стрибає в руки. Окрім ціни у 30 фунтів)
  Видавництво "Старого Лева" стильне. Обкладинка наче з атласу. Є ляссе. Але- жодної ілюстрації. А я їх полюбляю, наче маленький.
  В субботню ніч розрядилися обидва рідери. Нетбук виключений, тож почалося читання книги у папері.
  Любов до жанру не прийшла, хоч читалося доволі легко. Згадувалися "Числа" Пєлєвіна, "Ревізор" Гоголя, інші автори та твори.
  З героїв подобався Багаж- прикольний персонаж ( отакої! В риму.) На обкладинці в нього намальовано 13 кінцівок. У книзі- значно більше. І поводиться так, наче в скринці у нього повно мозоку.
  Повинен зізнатися, що думки застрягли після епізоду розглядання Лісси. Для чого на ній були оті три маліпуздрісеньких клаптика кольчуги? Де саме?
  Відвернувшись на таку дрібницю, вже не міг остаточно зосередитись.
  Стрепенувся тільки коли Смерть точив косу. Не для травиці ж! Бо душу витягує та ковтає.
  Цілком оптимістична книга, в якій герой стверджує: "Немає злого, щоб на добре не вийшло". Мене змусила всеж-таки засумувати після цитати про мандри, яку не полінився переписати.

  11

  494