Рецензия на книгу

• 

  Noel-138 декабря 2018 г.

  Друга світова війна. Батьки відправляють свого шестирічного сина до віддаленого села, з метою врятувати дитину від жахіть війни. Та через два місяці після прибуття, померла названа мати хлопчика, яка опікувалася ним. Відтоді дитині довелося важко, шукаючи собі притулок від одного села до іншого. Куди б він не подався, всюди його вважали за цигана чи єврея, через його чорні очі, волосся та смагляву шкіру. Це і стало причиною знущань. Численні травми, які отримував хлопчик, навіть би дорослого загнали до могили. Та автор — душа щедра, наділив свого героя нереальною живучістю, щоб мати змогу познущатись над ним ще трішки...
  Книга просякнута смородом, жорстокістю, ненавистю, знущаннями, ґвалтуваннями...Час за її читанням був не з найприємніших. Ну а зоофільна сценка просто добила. Автор ніби смакує кожне слово, детально описуючи чергове насильство.
  Оцінити роман досить складно: місцями було цікаво, місцями — огидно. Тому в даному випадку нейтральна оцінка.
  А ще роман заборонений в деяких країнах світу, і тепер зрозуміло чому. Дане творіння добряче попсувало авторові життя, після чого він задався питанням — в чому ж була мета написання і якби передбачив наслідки, не написав би його.
  Все ж таки свої хворобливі думки варто тримати при собі. Але часу не повернеш, книга вже лежить переді мною. І я б нічого не втратила не відкривши її.

  30

  4,9K