Рецензия на книгу

• 

  unintended_mmm30 ноября 2018 г.

  
  Їжак Вільгельм народився у міському парку на межі Світла і сутінків, "коли морок ще не можна назвати остаточним. Але й Світло - не останнє". І так його турбувало те Світло - яке воно, де і коли починається, що вирішив він присвятити себе його пошукам. Але все ніяк не хотів врахувати своєї природи, адже всім відомо, що їжаки - нічні тваринки. Крім того, витративши на пошуки Світла весну, літо та осінь, навіть не думав облаштовувати собі кубельце на зиму! Це дуже хвилювало його друзів - паркових голубів, білку Марусю та ворону Федору. Тому вони вирішили допомогти Вільгельму.
  ⠀
  Це чудова тепла історія про пошуки Світла і про те, якою є справжня дружба! А ще про здійснення великих мрій і про те, що ж воно таке - справжнє Світло!
  Такі історії надихають, спонукають вірити у дружбу і добро.
  А ще , як на мене, ця книга чудово підходить для довгих зимових вечорів, хоча й не є різдвяно-новорічною :)
  ⠀
  До речі, книга має присвяту - Вільгельму Котарбінському, українсько-польському художнику, чиї розписи прикрашають стіни Володимирського собору в Києві та Національного музею Тараса Шевченка. Саме він надихнув авторку на створення цієї історії, яка так і промовляє:

  
  "Не бійтеся бачити навколишнє не таким, яким його бачать інші".

  8

  165