Рецензия на книгу

• 

  Demetrios15 ноября 2018 г.

  «Одіссея» Гомера цілком законно вважається найважливішим літературним твором усіх часів і народів, і єдиний, кому вдається сперечатися з цієї поемою за першість, це «Дон Кіхот» Сервантеса. Та й то лиш тому, що жанр роману в сучасній культурі має більше значення, аніж епічна поезія. «Дон Кіхота» я читав давно, тож мені важко їх зараз порівнювати, але «Одіссеєю» я був вражений навіть більше, ніж очікував. Хоч під час навчання я читав окремі фрагменти, виклад змісту і купу літературознавчої літератури про Гомера, але саму поему так повністю і не прочитав. Тож тепер я нарешті заповнив цю, очевидно, мою найбільшу літературну прогалину.

  Цей твір досконалий і по композиції, і по сюжету, і образами, і різними мотивами. Звідси походить безліч речей, які зараз стали буденними у нашій мові. Наприклад, «Бог дав, Бог взяв» і ментор як наставник теж звідси, про що я і не знав. Саме тут містяться всі ті вічні образи, про які стільки говориться: Сцилла і Харибда, циклопи, сирени, Каліпсо, Навсікая, сходження в Аїд, та й сам Одіссей. Без читання «Одіссеї» неможливо повністю зрозуміти не тільки «Улісс» Джойса, а й безліч інших ключових творів світової літератури — «Божественну комедію» Данте, лицарські романи і куртуазну лірику, «Страждання молодого Вертера» Гете, прозу і поезію романтиків XIX століття… Одним словом, це той текст, який обов’язково має прочитати кожна освічена людина.

  Твір читається значно легше і захопливіше, ніж «Іліада», котра вже більш специфічна по жанру і важче сприйматиметься сучасною людиною. Тут же все, попри 2,5-тисячолітню різницю в часі, лишається близьким і актуальним. І повернення додому, а насправді мандрівка до самого себе, і питання вірності та chercher la femme, і проблема злої долі та перемоги справедливості, і навіть питання добра і зла. Тут прописані практично всі яломівські екзистенційні діади: любов і самотність, життя і смерть, свобода і необхідність. Тільки про смисл і абсурд тут прямо не говориться, це вже проблема Нового часу, для тодішніх людей питання абсурду особливо не стояло, все було наповнене смислами.

  Власне, писати про цей шедевр можна безкінечно. Краще його просто прочитати.

  12 з 12

  10

  1,2K