Рецензия на книгу

• 

  Sopromat10 октября 2018 г.

  Казилер

  Остаточно переконався, що люблю детективи, а не цей жанр. Не тільки через мерзотного типа- головного героя у черевиках від "Лобб",чорному костюмі від "Босс", білой сорочці "Фаворбрук", чорних запонках з діамантом, що пахне одеколоном "Босс" ( мій улюблений старий "Hugo"!). Не тому, що кострубата стилістика: майже у кожному реченні використовується займенник "вона", 7 разів на сторінку- "її". Ще багато "не тому".
  Головне- відношення автора до читача.
  Нехай ми не розбираємося у бізнесі, не здогадуємось, що гроші мають властивість закінчуватися; а на утримання будинку,підставних осіб, покупку реаніматора ( більше 200000 гривень), не примножуючи капітал спадщини, довго не протягнеш.
  Нехай ми не розуміємо хід слідчих робіт та методи психіатра, що протупив пацієнта, але ж : "Він роздруковував бланки рецептів, скопійованих з бланків його особистого лікаря на комп,ютері. заповнюючи їх від руки" Для купівлі ОТРУТИ! Люди, ви хоч коли-небудь купували у аптеці наркотичні ліки? Що було б з лікарем, що постійно їх видає? Чи у Британії контроль за цим слабше, ніж у Европі та США?
  До речі, від англійського духа у казилері ( казка+ трилер) тільки назви .
  Автор рветься до голлівудської постановки, порівнюючи одного з героїв з американським актором ( не сумніваюсь, що спасе сценарій грою); сексуальну сцену , де "член як камінь" зробив штамповкою; розтягнув кількість листів описами піджака від Армані, замшевих туфель від Гуччі, переписуючи інструкцію користування окуляами нічного бачення.

  5 понравилось

  1,2K