Рецензия на книгу

• 

  Аноним16 сентября 2018 г.

  «Точка нуль» Артема Чеха – це збірка есеїв із фронту, який простягнувся на сході нашої держави. На мою думку, дуже некомфортних та неприємних історій і для читача, і для автора, та що там - для цілої України. Але як можуть бути затишними книжки про війну, тим більше від очевидця? Нам здається, що вона десь далеко, і це зовсім не про нас. Тому повинні писатися такі книги, і в них мають бути читачі, які розумітимуть, що це відбувається не в минулому чи якомусь майбутньому, війна триває сьогодні!
  ⠀
  Артем Чех не старається романтизувати її, він показує всю її сірість і ницість. Усі косяки командування та страхи простих солдатів. Розповідає, що не всі герої – солдати, але і не всі солдати – герої. Дехто мовчки гідно несе службу, а дехто, користуючись становищем, творить безчинства. Та попри все, їм всім у потилицю дихає смерть. А так хочеться, аби все це припинилося!
  ⠀
  За словами багатьох людей, «Точка нуль» дуже недооцінена книжка в сучасній українській літературі, і даремно, бо кожен з есеїв - це не спогад, а спроба запам’ятати все, що пережив.

  6

  976