Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv

  13 сентября 2018

  Цю книгу я скачала, коли шукала рекомендації, чого б такого почитати. Чим саме вона мене привабила, не знаю, але інтересу додали і заклики на початку книги ("Краща книга тисячоліття", "Відірватися неможливо", "Нью-Йорк таймс рекомендує" і подібні). Сіла, стала читати. Чому це роман, я так і не зрозуміла. Нічим не з'єднані між собою п'ять новел, ні сюжетом, ні ідеєю. Спочатку я думала, може, це буде як у Мітчелла з його "Хмарним атласом", тим більше, що кожна новела названа частиною (частина І, Частина ІІ і т.д.), але ні, ці новели всі самі по собі. Якщо не рахувати ту мадонну з відбитою головою спільності жодної.

  Прочиталося легко і швидко. Одна з новел описує життя і долю шкільного вчителя - він був солдатом, пройшов концтабір, так і не зміг відшукати жінку, яка була поряд з ним в роки війни і яка зникла безслідно в вирі війни. Друга новела про життя лондонської бідноти. Хлопчика здають в робітничий дім, бо сім'я не може його прогодувати. Він старанно працював, і таки зміг вибитися в люди. Його дружина захворіла і довгі роки провела в лікарні, а її місце зайняла її сестра. Третя - про лікаря-невролога з майбутнього (і тут Мітчелл!) і її прийомного брата, в якому вона знайшла споріднену душу і коханого чоловіка, але не все так просто, як хотілося б. Четверта - про жінку-служницю, яка живе в будинку свого роботодавця, виховує його дітей. І п'ята - про талановиту співачку-композитора і чоловіка, якого з нею звело життя. Їхню любов, їхні стосунки, їхню розлуку.

  Не знаю, чому назвали романом. Можливо, тому, що 340 сторінок, можливо, автор сам бачить в цих новелах якийсь зв'язок, який звідкись виходить і кудись перетікає. Але на мою думку, не роман, а п'ять розповідей про чуже життя.

  3 понравилось

  1,1K