Рецензия на книгу

• 

  crazy_squirrel30 августа 2018 г.

  Книга, яку я читала якщо не півліта, то щонайменше місяць. Книга, котру дуже складно викинути з голови, котру неможливо прочитати за один присіст і разом з тим — неможливо не захоплюватися майстерністю автора. Друга книга “Пісень Гіперіона” — “Падіння Гіперіона” — продовження історії паломників на дивну, моторошну прощу до Ктиря — чи то божества, чи то машини з майбутнього, котра, здається, убиває все і всіх підряд.

  У першій книзі ми лише знайомимося з її героями — доки вони добираються до місця призначення, кожен, або майже кожен, прочанин розповідає свою історію. Завдяки цьому оповідь звучала багатоголосно і динамічно, можна було познайомитися зі світом і загальним розташуванням сил — Гегемонією людини, спільнотою ШтІнтів, Технокордом, Гробницями часу й рештою. Закінчилося все на доволі напруженому моменті, коли подорожні майже дісталися Гробниць, а ось Вигнанці якраз почали війну за Гіперіон.

  Друга ж книга розпочинається з політики Уся перша частина — це суцільна політика, наради, перемовини, обговорення планів і таке інше. Я вже була зібралася розчаруватися в циклі, як перша частина нарешті скінчилася, і почався екшн. Дійшовши до Гробниць, подорожні зустрічають Ктиря — кожен по-своєму. І вони борються за своє життя — теж кожен по-своєму. А тоді розгортається полотно... “Падіння Гіперіона” — це саме той випадок, коли хочеться розповісти прірву подробиць, бо без них не зрозуміле твоє захоплення, але розповісти якраз не можна, бо зіпсується уся несподіванка. Це сюжет, в якому кожна, навіть найменша дрібничка, встає на своє місце. Мереживо подій, думок, збігів, снів, далеких планів, винаходів майбутнього і ще безлічі всього сплітається в єдину, надзвичайно складну картину. На ній ще залишаються незрозумілі візерунки, але є ще цілих 2 книги, котрі, сподіваюся, розставлять все по своїх місцях. Читати таку літературу — справжнє задоволення.

  Крім того, цикл “Пісні Гіперіона” — це не лише про суцільний екшн. Це ще й дуже якісна наукова фантастика. Словами подруги, з якою ми разом читали книгу, Сіммонс дуже гарно змальовує одне з можливих майбутніх, котре на нас чекає, і ймовірність його щодня зростає. Залежність від машин, винищення ендеміків, насадження свого (Гегемонія), глухота до перспектив і наслідків своїх дій. Батьки і діти, релігія і віра, мистецтво і кохання. Кітс! Уже за один образ Джона Кітса і вплетення його до цієї історії можна любити цей цикл.

  І про переклад. Українською “Падіння Гіперіона” вийшло у Навчальна книга - Богдан, я, як завше, обрала для себе найбільше і найважче видання. Переклад легкий, приємний, прекрасні примітки і словник (!), а за “гегемоняку на гілляку!” видавництву моя безмежна любов :)

  13

  717