Рецензия на книгу

• 

  Ksyhanets

  27 августа 2018

  Зазвичай я дуже скептично відношусь до книг з подорожами в часі. Мені вони здаються геть нереальними, тому в те, що відбувається, віриться з трудом. Але книга Клер Свотмен якась особлива. Я прожила разом з Зої весь період — від першої сторінки до останньої. Я їй співчувала і щиро сподівалась, що їй вдасться щось змінити.

  Дуже цікавий задум — повертатись саме в ті дні, які на думку долі, мали важливе значення. І, оглядаючись назад, мимоволі проводиш аналіз своїх вчинків — чому ти відповіла так, а не інакше, чому вчинок був саме таким.. Кожне слово, кожна дія лишають певний осад в душі і ведуть за собою цілий ланцюжок невідворотних подій. Вже потім, зазирнувши в минуле, розумієш, що життя занадто коротке, аби сваритись. Бо ніколи не знаєш, яке твоє слово буде останнім в чиємусь житті.

  Читаючи книгу, я весь час думала про те, як рідко ми говоримо рідним про те, наскільки сильно ми їх любимо. Щоденна рутина робить з нас якихось черствих людей, які забувають про теплі почуття і все більше піддаються втомі та негативним емоціям. Варто цінувати кожну розмову з близькими, кожну хвилину перебування з ними і не забувати говорити приємні слова. Від долі все одно нікуди не втечеш, але любов принаймні може зробити цей світ трохи добрішим і залишити по собі приємні спогади, які потім зігріватимуть в холодні самотні вечори.

  На русском языке

  Обычно я очень скептически отношусь к книгам с путешествиями во времени. Мне они кажутся совершенно нереальными, поэтому в то, что происходит, верится с трудом. Но книга Клэр Свотмен какая-то особенная. Я прожила вместе с Зои весь период - от первой страницы до последней. Я ей сочувствовала и искренне надеялась, что ей удастся что-то изменить.

  Очень интересный замысел - возвращаться именно в те дни, которые по мнению судьбы, имели важное значение. И, оглядываясь назад, невольно проводишь анализ своих поступков - почему ты ответила так, а не иначе, почему поступок был именно таким... Каждое слово, каждое действие оставляют определенный осадок в душе и ведут за собой целую цепочку неотвратимых событий. Уже потом, заглянув в прошлое, понимаешь, что жизнь слишком коротка, чтобы ссориться. Потому что никогда не знаешь, какое твое слово будет последним в чьей-то жизни.

  Читая книгу, я все время думала о том, как редко мы говорим родным о том, насколько сильно мы их любим. Ежедневная рутина делает из нас каких-то черствых людей, которые забывают о теплых чувствах и все больше подвергаются усталости и отрицательным эмоциям. Стоит ценить каждый разговор с близкими, каждую минуту пребывания с ними и не забывать говорить приятные слова. От судьбы все равно никуда не убежишь, но любовь по крайней мере может сделать этот мир немного добрее и оставить после себя приятные воспоминания, которые затем будут согревать в холодные одинокие вечера.

  8 понравилось

  0

  1,1K