Рецензия на книгу

• 

  dolli_k26 августа 2018 г.

  Велич полягає не в тому, щоби бути сильним, а в тому, щоби правильно використовувати свою силу. А найвеличнішим є той, чия сила веде за собою більшість сердець...

  Мені завжди важко читати книги, у яких є булінг. Це важко. Це боляче. Але цього не можна не помічати, не варто вдавати, що цього немає, не існує, постійно заплющувати на це очі. Саме тому дуже корисно читати такі книги.

  Незважаючи на таку тему, книга дуже добра та щира. Вона не кидає у вир приреченості, навпаки — дає надію, що не все втрачено, що поки є люди (а головне — діти), які співчувають, які готові допомогти, не звертаючи увагу на суспільну думку, то ситуацію можна покращити.

  Головний герой книги — хлопчик на ім'я Огест — має рідкісну хворобу. У нього перекошене обличчя, не витримані звичні пропорції. Він мужньо переніс десятки операцій, відходив на реабілітаціях. Але багато людей, коли бачили його вперше, не думали про його стікість, вони бачили лише страшне обличчя. Особливо складно хлопчикові було з однолітками, адже діти не вміють бути тактовними, толерантними. Діти зазвичай жорстокі.

  Огест ховався, боявся. З часом він, звісно, прийшов до запитання: "Чому саме я?" Так, ніхто не винен. Але хлопцеві від цього не легше. Книга розповідає про те, як Огест боровся зі своїми страхами та комплексами. Чи вдало? Відповідь можна знайти в історії, яку дійсно варто прочитати.

  10

  206