Алея — довга і порожня,... «Палімпсести / Палимпсесты»

• 

  robot

  17 апреля 2015

  В друзья

  Алея — довга і порожня, старанно вгорнута у ніч. Каштани. Сотні білих свіч, а посвітитися — не можна. І притінь, примерк торжества і досить руку простягнути, щоб за крайсвіту засягнути, за гостру кригу розставань. Кохана — ніби кущ бузку, обтяжений з задуми й тиші, і на розстанні — ще миліша за ту, що стрілась на віку. Мовчить. Ображена. Застра- шена. Зновародженна. О тричі будь благословенна лишатися. Мені ж — пора. Куди? — здригнувся димний кущ. Куди? — суремила алея. О краще з круч, аніж тебе я згублю. З дніпрових краще круч. Дорога довга і порожня, дві чорні колії в огні плафонів. І на серці кожна, як басамани вогняні. Куди? О, краще не питай. Світ за очі. На всі чотири шалені вітри. Далі віри що стрінемося. Прощавай. І там, де вимерлі провулки погробли свідками німими, ти, ніби випорснула з муки, розсипалася вся лункими підборами. Бігом, бігом — з усіх пожеж — без озирання — прожогом! Пасмуги світання кололи небо колуном.

  6 понравилось

  1K