СІРИЙ СОЛДАТ Жаль було... «Вибрані твори»

• 

  Virna

  16 марта 2014

  В друзья

  СІРИЙ СОЛДАТ Жаль було маленького солдата: Карбував по вулиці він крок І вітав начальників завзято, Руку тицьнувши під козирок.

  Крізь холодну стриманість мундира Рвалася покора із грудей. — Не людина ти, а лялька сіра,— Бризкало у декого з очей.

  Дуже мудрі і занадто вільні, Втиснуті у дудочки штанів, Зиркали поблажливо цивільні На убожество його чинів.

  Йшов солдат. І раптом вкляк на розі: Де роззяви задавили брук, Дівчина у відчаї й знемозі Боронилась од зухвалих рук.

  — Що ж ви тут? — заматюкався круто Несподівано співучий альт... Бився тім’ям одчайдушно й люто Хуліган безсилий об асфальт...

  Йшов солдат у сірому мундирі — І йому позаздрили чи ні Душі боягузливі і сірі У своїм строкатому вбранні? 19.01.1962

  8 понравилось

  580