Людина, власне, як і все... «Якби»
robot23 февраля 2014Людина, власне, як і все живе, народжена задля того, аби перебувати в русі, якщо не фізичному, то духовному - напевно. Але кожна істота часом зіштовхується з відчуттям ступору, застою, безвиході. Це хворобливе, руйнівне відчуття, яке я вивчала і спостерігала протягом усіх років. І шукала виходу з нього. Ми звикли, що вихід - завжди попереду. Я дійшла іншого висновку - того, про який вам сказала: відступи, щоб рухатись вперед. Це може видатись парадоксальним, але це так. Варто лише навести прості приклади. Вони можуть видатись еклектичними, але це лише на перший погляд. Так от. Як правило, все, що відбувалося з людиною в минулому, ніколи не здається їй щасливим, адже щастя - це такий собі маячок, що завжди зблискує вдалині. Тому, повертаючись в минуле, ви надихаєтесь майбутнім і здатні по-справжньому оцінити його переваги. Така природа: «вчорашнє» завжди гірше, ніж «сьогоднішнє». Це вам підтвердить будь-який кухар! Виняток хіба що борщ... Але і сьогоднішнє, якщо ви в координатах свого руху опинилися «на нулі», може не радувати - до того часу, поки ви не зробите крок назад.
2 понравилось286