Це було так принизливо —... «Катабазис»
bezpaveatis22 августа 2026Це було так принизливо — те, як вона лишалася й чекала його уваги, мов пес, що не знає, що його вже покинули, і все одно повертається. Він не був грубим із нею. Навпаки, він був цілком ввічливим, усміхаючись своєю класичною усмішкою Мердока. Він дарував їй ту саму доброзичливу уважність, яку дарував би будь-якому чужинцю.
А це боліло, бо вона була певна, що між ними було все, тільки не байдужість.
І коли нарешті дійшло до неї — що Пітер не бажає її бачити й не має до неї жодної особливої прихильності, — вона все одно не могла цього осягнути. Вона не розуміла, як можна відкрити комусь свою душу так цілковито, так надовго, а тоді різко захлопнути її перед ним.
Їй хотілося запитати його, що сталося, але вона не могла сформулювати це питання так, щоб воно не звучало по-дитячому. «Чому ти мене більше не любиш? Чому ти більше не хочеш бути моїм другом?» — питання з дитячого майданчика, жалюгідні вигуки. Вона не промовить їх уголос, не підтвердить йому, що вона надто нудна для його уваги.
7
