Субота, четверта година... «Я працюю на цвинтарі»
bokugle15 августа 2025Субота, четверта година дня. Дзвінок на телефон.
Однією рукою тягну апарат з кишені, намагаючись вирівняти дихання.
— Ви за договором зобов’язані другого числа закінчити роботи за пам'ятником! — обурено карбує слова жіночий голос.
— Цілком можливо. Я не на роботі, — шумно видихаю.
— Ми підписали договір! Ви взяли гроші!
— Впевнений, — хапаю ротом повітря. — Впевнений, що так і було.
— І що ви собі думаєте?
— Попереду ще цілий тиждень робіт.
Дихання перемішує слова, розмиваючи закінчення.
— Ви не встигнете!
— Буває й таке. Але поки що встигаємо.
— Ви розумієте, там мій син?!
— Розумію…
— Ви що собі думаєте? Ви там чим зайняті?
— Я? — перепитую. — Я біжу довкола стадіону. Друге коло. На першому колі доньці вперше вдалося поїхати велосипедом на двох колесах. І тепер я біжу друге коло поруч з нею, поки вона тисне на педалі, висолопивши від захвату язика. А я біжу поруч. В мене за тиждень перші вихідні пів дня. І я намагаюся бути не найгіршим татом. А ви чого запитали?
У слухавці мовчать. Бажають мені та доньці здоров’я.
Вимикаються.
Потім, мабуть, плачуть.
Чи ні.
Не знаю.
Я біжу третє коло на стадіоні…
1 понравилось21
