О, чуєш, чуєш, він іще й... «Сніг у Флоренції»
likasladkovskaya20 марта 2017О, чуєш, чуєш, він іще й сміється! Ходім, бо тут дограти не дадуть.
Перший монах
А що ж йому, чортяці, зостається, — ти так боїшся, що він мусить буть.
(З кущів виходить Чортик волохатий і, помахавши хвостиком грайливо, з цікавістю спостерігає гру)
Другий монах
(нажахано, з докором)
Накликав чорта словом необачним. Ой, наче щось скубнуло. А тебе?
Перший монах
Я не боюсь, то я його й не бачу. А ти тремтиш, то він тебе й скубе.
(Підкрався Чортик, віхтиком хвоста полоскотав лякливого за вухом)
Другий монах
(увесь омлівши, злякано, ледь чутно)
Ну, чи не взяв би його прах, — він довго буде ще мене страхати?
Перший монах
А може, навпаки, це твій же власний страх утілився в щось чорне й волохате?
1 понравилось37