А потім і сама колись... «Собор»

• 

  robot

  11 сентября 2016

  В друзья

  А потім і сама колись згасне. Із нічого постала і станеш нічим. Час усе поглинає, усе пожирає вічність. Пилюжинкою розтанешу холодних безвістях матерії... Чи, може, це воно і є, людське життя?І, може, вся мудрість у тому, що двоє наблизились між собою, спалахнули на мить, щоб потім знов розійтись, погаснути у вічному леті...

  541