— Ото маєте, місіс Вілкс!... «Розвіянi вітром. Книга 1»
bezkonechno3 сентября 2015— Ото маєте, місіс Вілкс! Ви повинні подякувати мені. З бородою ви його не впізнали б і на поріг би навіть не пустили,— сказав Алекс.— Це ми йому зробили на знак вдячності, що він закинув за нас слівце патрулеві й не дав нам сісти в буцегарню. Скажіть тільки слово, то ми зараз лее й вуса йому обчикрижимо ради вас. — Ой ні, дякую вам! — поспішила Мелані, перелякано хапаючись за Ешлі: ці-бо смагляві спритники ладні були на всяку капость.— Вуса якраз дуже йому личать. — Що то воно кохання,— сказали Фонтейни, глибокодумно киваючи один одному головою.
4 понравилось27