Щелкунчик и мышиный король

Фантастичний і водночас реальний, так би мовити, двоплановий світ німецького письменника, представника романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана, був створений за допомогою романтичного гротеску. Загалом, використання гротеску є дуже популярним у літературі епохи Романтизму. Це невимушене поєднання мотивів, образів та гра з ними, балансування або повне ігнорування між раціо та зовнішньою правдоподібністю.
Контрастність – ось що важливо зауважити, аналізуючи твір Ернста Гофмана «Золотий горнець». З перших сторінок в реальність невимушено вривається образ старої, яка проклинає студента, саме тут світ починає будуватися за рахунок деформації зовнішньої пластики реальності.
Цей світ одночасно іронічний і містично жахливий: світ персонажів, що вміють змінювати своє обличчя, таких як архіваріус Ліндхорст, який з’являється перед читачем то птахом, то іскрою, то кімнатною рослиною. Неймовірні речі постають перед героєм зненацька: «Раптом бронзова особа скривилася й оскалилася в огидну посмішку й страшно заблищала променями металевих очей. Ах! Це була яблучна торговка від Чорних воріт».
Світи у творах Е. Т. А. Гофмана не тільки поляризовані, але й зведені. Ієрарх першого, маг Саламандр, виступає й адептом звичайного світу. Тому для Ансельма усвідомлення чарівної каліграфії під керівництвом Ліндхорста не тільки можливе й манить у чарівний світ, де він знайомиться з дочкою архіваріуса-чарівника Серпентиною, а й сприяє соціальному піднесенню у світі звичайному. Він пов’язаний із чарівним. Зростання Анзельма відбувалося у двох напрямках (альтернатива просвітницькому “вихованню почуттів”), це слугує поверненню світу до чарівних джерел і наповненню його життєвої сили.
Чорний кіт служить відьмі в “Золотому горнці”. Але виявляється, що кіт “освічений парубок гарного виховання”. Сенс гротескної метаморфози полягає у тому, що, молоді освічені люди у тодішньому суспільстві служать “чорним” справам, примкнувши до спільноти, членів якої поєднують інтерес до алхімії. У цьому натяк на бажання молоді підгледіти таємницю, опанувати потойбічне знання, мати змогу впливати на земні долі, змусити надприродні сили служити собі.
Варто зазначити, що перехід від реального до фантастичного будується у більшості випадків через природу: студент бачить чарівних змійок та закохується в одну з них саме у бузині, потім, бачить ті ж чудеса і у воді, плаваючи разом з доньками свого проректора Паульмана. Для романтика спілкування з природою – одне з ключових у його бутті. Гуляючи лісом, долиною, біля озер та рік, романтик знаходиться у стані гармонії з тілесним та моральним, з “раціо” та “емоціо”. На мою думку, варто приділити увагу останнім вказаним пунктам, які грають важливу роль у двоплановій побудові світу. Анзельм, саме сидячи з розпачу під бузковим кущем, почув дивовижне дзеленчання срібних дзвоників, зустрів змійок, в той момент він повністю віддавця своєму “емоціо”, та знівелював “раціо”. Таке ігнорування відкриває герою новий фантастичний світ. Але, досить лиш заговорити з студентом, достукатись до його “раціо”, як він раптово повертається у реальний світ, абсолютно розгубленим від побаченого.
Образ горнця з повісті це “людський” образ; де сфокусовано уявлення про природні процеси травлення (тілесність). Лілія, що виросла в золотому горнці постає як втілення краси, як спроба втілення романтичного ідеалу –друга опозиція цього гротескного образу, протиставлена першій (духовність).
Романтичний образ у творі може існувати тільки за межами емпіричного світу, за межами бачення, а здатен на це тільки Анзельм, який під кінець повісті опинився у чудесному світі поезії, Антлантиді.

В наиболее впечатлительном возрасте детства и юношества нужно читать сказки. Они наполняют особой атмосферой приключений, незнающей пределов фантазии автора, погружают в мир, где все возможно. Единственный закон - правда и справедливость всегда восторжествует. Пусть какие бы злоключения не происходили, враги будут повержены, а герои награждены. И в этом есть мораль, которая запоминается и принимается безоговорочно и с полной верой.
Я не помню всех подробностей, но при упоминании названия "Золотой горшок" чувствую теплоту и вспонимаю очень очень приятные впечатления.

Эта книга не может не оказаться на уважающей себя детской полке, тем более в околоновогодний период, но у нас с ней сложились сложные отношения. Сейчас мне кажется, что стоит начинать знакомство с Щелкунчиком с пересказа, а не перевода.

Так или иначе читали мы её доооолго, и я определила для себя несколько тому причин:

- язык перевода все же достаточно сложен для ребёнка (нам 5 лет), много новых слов, причём редко употребляющихся сейчас;

- история многослойная - такая сказка в сказке, ребёнку непросто связывать два сюжета и отслеживать взаимосвязи между ними;

- сходные имена персонажей не упрощают задачу;

- несмотря на наличие батальных сцен, история все же девичья, удерживать интерес 5тилетнего мужчины ей было непросто.

Это и определило общую рекомендацию начать знакомство со сказкой с пересказа. А этот вариант отложить на второе прочтение.

Готовь сани летом, как известно.
Вот я и предлагаю начать. Как-никак июль, скоро Новый год. Надо начинать присматривать подарки и развлечения.
Отличный подарок. Сказка про Щелкунчика и Мышиного короля.
На самом деле можно и так подарить, не обязательно ждать Нового года. Книга для этого самая что ни на есть подходящая: большой формат, твёрдая обложка с тиснением. Не кожаная, конечно, но издалека похоже. Тонированная бумага, отличная печать, шёлковое ляссе. Кроме того, классические иллюстрации Шайнера, выполненные старинным и классическим способом: на отдельных листах, с подписями из текста курсивом.
Красота, да и только.
Помимо этого, стоит обратить внимание на то, что это не пересказ, и не адаптация, а полный перевод с немецкого сказки Гофмана. Со всеми порой леденящими душу подробностями, историей ореха Кракатук и приключениями Мари Штальбаум в волшебной стране.
И поскольку это перевод Гофмана, нужно понимать, что сказочка эта отнюдь не добрая и милая, и, скажем прямо, она совсем не для маленьких детей. Скорее она будет интересна младшим школьникам, а еще скорее - средним.
Картинок тут немного, и, несмотря на их красоту, детальную прорисовку и изящество, они скорее дополняют текст, раскрывая персонажей, чем увлекают и развлекают читателя.
В общем, сейчас я купила эту книгу больше для себя :) Прочитала, убрала на высокую-высокую полку, и подарю детям как-нибудь на Новый год вместе с билетами на балет Чайковского. Года через три, наверное.
А купить её я вам рекомендую прямо сейчас. Потому что издательство совсем молоденькое, тиражи у них небольшие, а книга стоящая. А потом, знаете, может и не быть. А это одно из лучших изданий "Щелкунчика", которые есть сейчас. Есть еще книга от "Эксмо" с такими же иллюстрациями Шайнера и рисунками Берталя, но она не настолько роскошна, как эта.

В начале немного страшно за Щелкунчика и холодок пробивает от щелканья длинных жутких зубов войска Мышиного короля. Но когда победа достается молодому рыцарю и "семь золотых корон мышиного короля" достаются Мари; когда мышиный король "купается в собственной крови"(наши добрые дети любят чтобы пожутче!)- наступает время СЫТНОГО окончания сказки..

-Конфетенбург - многолюдный, веселый город, тут каждый день веселье и шум... Все дома были украшены сахарными галереями ажурной работы. Посередине, как обелиск, возвышался глазированный сладкий пирог, осыпанный сахаром, а вокруг из четырех искусно сделанных фонтанов били вверх струи лимонада, оршада и других вкусных прохладительных напитков. Бассейн был полон сбитых сливок, которые так и хотелось зачерпнуть ложкой.
-Мы в Цукатной роще ...ворота сооружены из миндального печенья и цукатов
-Когда же Мари подошла поближе, она увидела, что это не мрамор, а миндаль в сахаре и изюм, почему и ворота, под которыми они прошли, назывались, по уверению Щелкунчика, Миндально-Изюмными воротами. Простой народ весьма неучтиво называл их воротами обжор-студентов. На боковой галерее этих ворот, по-видимому сделанной из ячменного сахара, шесть обезьянок в красных куртках составили замечательный военный оркестр,
И еще сказка учит, что родственники -полезны, вот, например, крестный Дроссельмейер вставил Щелкунчику новые зубки и вправил челюсть.
-- Ходит маятник со скрипом. Меньше стука - вот в чем штука. Трик-и-трак! Всегда и впредь должен маятник скрипеть, песни петь. А когда пробьет звонок: бим-и-бом! - подходит срок. Не пугайся, мой дружок. Бьют часы и в срок и кстати, на погибель мышьей рати, а потом слетит сова. Раз-и-два и раз-и-два! Бьют часы, коль срок им выпал. Ходит маятник со скрипом. Меньше стука - вот в чем штука. Тик-и-так и трик-и-трак!

-