Balada unui final nefericit

Evangeline wanted to give love and be loved and feel love at just the sight of someone. She wanted butterflies and kisses. She wanted it so much that sometimes she thought her heart would burst from it.

But maybe she just didn’t want to be alone, didn’t want to be untethered. She didn’t want to be a person who could disappear without anyone knowing she was gone. She wanted to be important to someone. If her heart stopped, she wanted someone else to feel it. 

My mother used to say, ”The secret to stay in love is having someone who will catch you when you start to fall out of it”, and I promise to always catch you.

For anyone who has ever feared they won’t find true love 

Якщо двоє справді кохають одне одного й готові виборювали це кохання, якщо кожен день вони готові йти в бій одне за одного, то немає значення, із чим їм доведеться зіткнутися. Кохання завжди переможе, якщо тільки не припиняти боротися за нього.

І її вразило те, якими інтимними можуть бути слова, як їх можна сказати тільки раз, тільки для однієї людини, і ніхто і ніколи їх не почує, вони зникнуть, як дим, зникнуть майже відразу, щойно їх усвідомиш.

Якби вона була книжкою, то почувалася б так, наче її сторінки повільно виривають із корінця.

"Do you still think of me as just a tool?"

"I try not to think of you at all."

"I'm a murderer."

"There's a knife in her hand," Jacks said. "She would have clearly killed you if you hadn't stopped her. You didn't do anything wrong."

"But it doesn't feel right."

"It never does."

Her chest was tight. She couldn't breathe. She could barely even stand. Than Jacks was crushing her to his chest. He held her like a secret, pulling her close to his pounding heart. She remembered her vow not to let him touch her. But if she pulled away, she felt as if she might break into a thousand tears.

She knew he wasn't a savior, but she didn't want a savior just then. She didn't want someone to hold her while she cried and tell her it would be alright. She wanted fury, she wanted rage, she wanted a villain to tell her she'd done exactly what she needed to do.

Вона думала, що кохання - це як дім. Одного разу побудувавши його, людина живе в ньому вічно. Але тепер вона замислилася, чи не схоже кохання на війну, де постійно з'являються нові вороги, а битви наближаються. Перемога в коханні - це не стільки успіх у битві, скільки продовження боротьби, вибір коханої людини як тієї, за яку ти готовий померти, знову і знову.

– Эванджелина... – Низкий голос Джекса звучал отдаленно, но он должен был быть там, потому что она чувствовала его. Она чувствовала прохладу его рук, нежно скользящих по ее ногам и осторожно проникающих под шею, когда он прижимал ее к своей груди.
– Это больно, Джекс.
– Я знаю, любимая. Я отнесу тебя в безопасное место.