Лють

"Но Джейсон не был мужчиной. Он был всего лишь ребенком, который играл во взрослого. А оружие детям не игрушка."

"Как странно. Услышать правду, которую всегда знал в душе, но не решался облечь в слова. И наконец кто-то объясняет просто и понятно — вот, взгляни, это твоя жизнь! Услышать или нет — дело ваше."

« Однажды мой психотерапевт сказала, что травмированные дети всю жизнь стремятся сосредоточиться исключительно на внешнем мире.»

Все травмированные люди ходят по одному и тому же замкнутому кругу – они отчаянно жаждут любви, но, обретя, не способны ее ощутить. Потому что нам не нужно, чтобы кто-то любил подставную личность, маску. На самом деле мы очень нуждаемся, мы отчаянно хотим, чтобы полюбили того единственного, кого никогда никому не покажем: уродливого испуганного ребенка в нас.

Когда страшно, начинаешь вести себя неестественно.

Насмешка над собой — это всего лишь способ защититься от боли.

Налякана дитина ховається у вашій свідомості, досі в небезпеці, досі не почута й не люблена.

Але я не можу врятувати тебе, Елліоте, - завуальовано казала Лана. - Бо мені самій потрібен порятунок.

Любов - це взаємоповага, вірність і дружба.

Кохання - це не інтрижки, не брехня й не підступність.

Наша мотивація - це завжди біль.

Наша мотивація, - пише він, - полягає у тому, щоб позбутися болю.

Акторка - це трохи більше, ніж жінка. Актор - це трохи менше, ніж чоловік.

Це якщо в мене взагалі з’явиться можливість, - подумав він, - поки Кейт й Елліот тут, перетягують на себе всю її увагу.

- Це вбивство. - Лео аж скриаився. - Акт насильства. Це огидно та образливо. Це мерзенно.

- Знаю, прийняти себе дуже важко, - казала Маріана. - Але навчитися любити або принаймні розуміти ту дитину, якою ви колись були, - це крок у правильному керунку.

Бог свідок, ми проводимо все своє життя непочутими.

Я не така, як інші, любий, - здавалося звучало із вуст Кейт. - Хай тебе не обманює моя аристократична вимова, я ніяка тобі не леді.

Характер людини - це її доля.

В каждом из нас живёт маленький мальчик