Десять тысяч дверей

Если слишком долго ведёшь себя хорошо и не смеешь возразить, за это придётся расплачиваться

Теперь, когда мы убедились, что истинная любовь существует, пришло время рассмотреть ее природу. Сама по себе она не является событием, как уверяют нас поэты; она не случается, она просто есть - и всегда была. Люди не влюбляются, они открывают любовь

світи не мають бути в'язницями - замкненими, задушливими й на позір безпечними. Світи мають бути величезними, просторими будинками, розчахнутими вітрам і літнім дощам, щоб ті повільно прокочувалися крізь них, з магічними переходами в шафах і потаємними скриньками зі скарбами на горищах.

Ця система занадто велетенська й ненажерлива, щоб її колись демонтували. Ніби язичницьке божество чи потужний двигун, вона ковтає чоловіків і жінок дощенту й вивергає в небо чорний дим. Мені було сказано, що вона зветься Сучасність і ховає в своєму опалюваного вугіллям череві Прогрес і Процвітання, та я бачу лише, як вона жорстоко придушує все живе, уперто опираючись змінам.

Існують, як ти кажеш, стоншені місця, де світи перетікають один в одного. Та маю здогадку, що це витікання чомусь важливе. Ба навіть життєво важливе. Двері - то є зміни, а зміни - це небезпечна безкінечність. Двері - то революції і потрясіння, непевності й таємниці, осі, навколо яких здатні обертатися цілі світи. Це початки й завершення кожної справжньої історії, переходи, що ведуть до пригод, шаленства й навіть кохання. Без дверей світи стали б застійними, поваленими, непереказаними.

...коли проходиш крізь двері, маєш бути досить хоробрим, щоб утрапити на інший бік.

Час, що всідається на твоїх грудях, ніби чорний лускатий дракон, і хвилини цокають кігтями по підлозі, а години проковзують повз тебе на сірчано-задушливих крилах.

Мені знадобилося ще багато годин пролежати на спині, втупившись у плямки каламутного світла на підлозі, щоб згадати науку, засвоєну ще в дитинстві: людину руйнує не біль чи страждання, а просто час.

Он поглощал книги с такой жадностью, будто нуждался в них не меньше, чем в хлебе и воде, но чаще всего это были не те книги, что ему задавали прочитать.