Вона добре знала, що для того, щоб заполонити цілком закоханого чоловіка і зберегти його для себе однієї, не боячись суперництва інших жінок, треба віддаватися йому, треба тримати його тим ланцюгом, який прив'язує тіло до тіла. Вона це знала, тому що це споконвічний закон, логічний, безперечний. Цього вимагає справедливість, а вона хотіла бути з ним справедливою, як порядна коханка. Отже, вона ще віддаватиметься, віддаватиметься завжди; але нащо ж так часто? Якщо їх побачення будуть рідше, вони матимуть для нього більше чарів, нової привабності, вони перетвориться в безцінні й рідкісні хвилини щастя, які Вона йому даруватиме і які не повинна щедро давати.