Где мой сыр?

Старі погляди не приведуть до Нового Сиру.

... зміни - як очікувані, так і несподівані - трапляються повсякчас. Це цілком нормально. Вони звалюються як сніг на голову лише тоді, коли їх не чекаєш або ж не шукаєш навмисно.

Гмикач звик думати, що знайде недостатньо Сиру чи не втримає його надовго. Він призвичаївся міркувати про поразки більше, ніж про успіхи.

Він усвідомив ще одну істину: страх має великі очі. Часто переляк малює в нашій уяві слона, коли сама ситуація - лише маленька муха.

Сама думка, що він обрав новий напрямок, а страх не в змозі його зупинити, дарувала Гмикачу неабиякі сили - як фізичні, так і душевні.
Тепер знайти бажане було для нього питанням часу. Ба навіть здавалося, що він це бажане вже знайшов.

Що швидше полишиш думки про Старий Сир, то швидше знайдеш Новий.

Гмикач не полишав мрій про те, що може знайти, відкинувши геть усі думки про те, що може втратити. Він гадав, чому раніше бачив у змінах лише погане? Тепер було очевидно: зміни ведуть у щасливе майбуття.

Уяви, як смакуєш Новий Сир, і це наблизить тебе до нього.

Свобода від страхів робила пошуки такими захопливими, що годі було й мріяти.

Полиш свої страхи - і відчуєш легкість на душі!

Він ще не усвідомив, але вже знайшов те, що зцілювало його душу: внутрішню свободу й віру в те, що чекає попереду, хай і невідоме.

Лише рух у новий бік приведе до Нового Сиру.

... найкращі моменти його життя - моменти пошуків.

Частіше нюхай Сир, щоб зрозуміти, коли він псується.

Він не давав собі впадати у відчай, постійно нагадуючи, що хоч йому зараз і важко, це все одно краще за бездіяльність. Саме він тримав ситуацію під контролем, а не навпаки.

Дорогою він думав, що якби використав цей шанс раніше, то швидше б вийшов із зони комфорту й пристосувався до змін.

Він знав, що страх іноді корисний. Острах, що все стане гірше, якщо нічого не зробиш, спонукає до дії. Однак іноді боїшся так сильно, що, навпаки, не можеш і кроку ступити.

Щось, за чим ми женемося в пошуках щастя. Якщо ми це щось упіймаємо, то швидко до нього звикнемо. А от якщо втратимо, то невимовно страждатимемо.

Життя - не прямий коридор, який ми долаємо легко й без жодних перешкод, а справжній лабіринт зі звивистих стежок, серед яких шукаємо потрібний шлях - загублені, розгублені й повсякчас загнані в глухий кут.
Однак якщо у вас є віра, перед вами завжди відчиняться двері - можливо зовсім не ті, що ви очікували, але саме ті, що врешті-решт будуть вам корисні.

А.Дж.Кронін

— Меня захватывает момент в рассказе, когда Мон, переборов свою боязнь, создал себе ясную картину: когда-нибудь в недалеком будущем он непременно найдет свой новый большой кусок сыра. Он поверил в это, освободился от старых тягот, почувствовал себя вольнее, свежее и нашел в себе сипы продолжать поиски, несмотря на большие трудности, несмотря на усталость, физическую и моральную. И его старания были вознаграждены — он нашел свой сыр.