На запах м’яса

Кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його... А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших... Кажеш їм - люблю, але жити... жити без них можеш!

- Хіба життя - боротьба? Життя - радість. Ні з ким боротися не треба. Узагалі. Тільки із собою. Себе знайти, на тому й заспокоїти, не зрадити.

Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість.

...біда, що інститут до освіти прирівняли. Освіта — від «світоч». Коли світло в душі оселяється. Коли живеш так, щоби осяяну душу не заплямувати. Вивчення математики, менеджерської справи чи юриспруденції до освіти ніякого стосунку не має. Так, ремесло…

Як совість не кривиться — тільки тоді душі тепло.

Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце. Від того в нас так мало радості й натхнення до життя

Особистості не проростають під ковдрами.

- Твоя боротьба - завжди чиєсь горе, незважаючи на те, що що це: душогубки, продаж зброї, назв'язування демократії, заклики померти за ідею чи просто вимога всіх худнути до розмірів ляльки Барбі. Нав'язування іншим своїх принципів - безпринципне міщанство.

Рухайся!Аби досягти мети,усюди маєш встигати!

Та я увесь світ пошлю до дідька, якщо він заважатиме моєму щастю.