Культ

Все зовсім не так, як ми думаємо.
В упор не так.

Соля була не просто розумною, красивою, всесторонньо розвинутою дівчиною. Факультативно їй іще вдавалося бути лярвою, стервою, курвою і просто сукою.

Ніц так не красить жінку,як пергідроль.

...їж кекс, май секс, як казав один мудрець, - і все складеться само собою.
Банзай навчився тішитися моментом.

там чорним по білому написано - нам усім тапочки!

"У сірій емульсії топились навіть стіни будинків. Туман, як і час, розчиняє межі"

Вся та метушня — вона нічого не означає. Вона не має жодного значення. Єдине, що має значення, що повинно мати значення, — це любов. Вона врятує світ, в кінцевому результаті. Бо якщо це не так, то й Кафка — звичайнісінький сухотник, і Гендрикс — простий собі ніґґер з гітарою, і джєз тоді не джєз, а так собі — трелькання на піаніні... Вона просто мусить врятувати всіх нас. Не краса. Не секс. Не пристрасть. Не гроші. Не надія і точно не політика. Світ врятує любов.

* Серце її, як лютня: ледь торкнеш – і відізветься.

"...вони виявилися надто молодими, щоб померти, надто старими, щоб танцювати рок-н-ролл"

Невеличкий хор хлопчиків переспівувався з невеличким хором дівчаток російською. "Падаждьом маю маму?" - запитували дівки. "Падаждьом. Тваю мать"... - відповідали хлопаки.
Банзаю страшно хотілося кинутись на сцену й покусати зубами якомога більше співаків.

Банзай зрозумів, що за ті п'ять років, протягом яких він не цікавився політикою, у країні відбулися серйозні зміни. Він одразу ж вирішив не цікавитися нею наступні літ іще так зо п'ять. А то й усі десять.

Вони ненавидять усе, що відрізняється від СІРОСТІ, тієї порошнявої млявої СІРОСТІ, якою вони, власне, і є.

* Настала та пора, коли надто холодно, щоб було тепло, та все ж надто тепло, щоб було дійсно холодно

Пацани усюди (а у коледжі особливо) зневажали й дуже не любили неформалів. Неформали, у свою чергу, не любили їх. Але якщо останні у більшості своїй були ліберальними пацифістами і не звертали на пациків жодної уваги, то гопи сприймали кожного кудлатого чувака як персональну образу власної гідності.

А той того питає: "Ти в очко граєш?" – вів Кєша, розважаючи Лісуна. – А той: "Ясно! Ше би нє!", а той того тоді: "А в покер граєш?", а той: "А то ше куда?" Поняв?

Порожнеча – це найдосконаліша форма.

Ще було б непогано написати стереографію (тобто наукову роботу, виконану двома людьми) на тему: "Слово на захист фекалотерапії". Нехай знають, що не сечею одною можна зцілитись.

ещё было бы не плохо написать стереографию на тему: "Слово в защиту фекалотерапии". Пусть знают, что не мочой единой можно исцелиться.

Часопис розповідав про найновіші рішення райради, міські новини. Не цурався й вічних тем: згвалтування, вбивства, випадки розтління малолітніх та інші перчені штучки, які так подобаються пенсіонерам.

— А не треба нас так лякати, — несподівано промовив пан Ярослав. — Всі ми маєм запасний аеродром. Не ви один. Всі. Он там, — і хімік виразно кивнув головою в бік міднобуківського кладовища.

Ще йому спало на думку, що він навчиться казати дівчаткам "ні" лише після сімдесяти дев'яти.