Прислуга

Під усім цим щастям вона не здається щасливою

Потворність живе в середині. Потворно бути жорстокою людиною, що завдає болю людям

Мене викинули в місце, до якого я, більше не належу

Хто ж знав, що розбите серце так плаче

Замість щодня себе жаліти, я щохвилини працюю

Мені приємно бачити дитину, що обожнює свою маму

Простирадла - надто особисте, якщо ви не родичі

« Уродство живет внутри. Быть уродцем значит быть гадким, злым человеком»

Ми лише дві різні групи людей. Небагато нас розділяє. Не так багато, як я гадала.

Ти - добра. Ти - розумна. Ти - важлива

А район, где живем мы, цветные, как большой муравейник, и окружен со всех сторон государственной землей, которая не продается. Нас становится все больше, но в стороны мы не расползаемся, просто эта часть города становится толще.

Начни молится и разговор точно продолжится в следущий раз. С молитвой всегда так

- Щоранку, до того часу, поки не вмреш, ти муситимеш вирішувати...

• Ти маєш питати себе: А чи повинна я вірити всьому, що ті дурні скажуть про мене сьогодні?

Того дня, як дитина крикне, що ненавидить тебе ( а кожна дитина проходить цей етап), почуваєшся, ніби отримав ногою в живіт.

О, це чудово, мати когось, із ким можна разом тримати секрети.

Я хочу замерзнути зсередини. Я хочу, щоб крижаний холод дув просто на моє серце.

Здание Капитолия огромное, снаружи красивое, а внутри я никогда не была. Интересно, сколько платят за его уборку.

Міссісіпі для мене як мама. Мені дозволено скаржитися на неї з будь-якого приводу, та нехай Бог допомагає тій людині, яка зронить криве слово про неї за моєї присутності. Хіба що це і її мама також.

Мне кажется, сейчас мы как-то ближе друг к другу, я и мисс Лифолт, — глядим вместе на деток, которых мы обе любим. А вдруг и вправду мир начинает потихоньку меняться? Все-таки на дворе 1964-й. В городе вон черных уже пускают вместе с белыми в «Вулворт».