Цитаты из книги ЭНЕИДА

Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.

Ледащо син - то батьків гріх.

Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє; Що буде, ти того не знаєщ, Утратиш, може, і своє.

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх:
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
У чортам і щоб і дух не пах.

Почувши ж, що в огні спеклась,

Сказав: «Нехай їй вічне царство,

Мені же довголітнє панство

І щоб друга вдова найшлась!»

А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнішою щоб буть. ...

Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила, Послала душу к чорту в ад.

Живе хто в свiтi необачно, Тому нiгде не буде смачно, А бiльш, коли i совiсть жметь.

О сон! з тобою забуваєм Все горе і свою напасть; Через тебе сили набираєм, Без тебе ж мусили б пропасть. Ти ослабівших укріпляєш, В тюрмі невинних утішаєш, Злодіїв снищами страшиш; Влюблених ти докупи зводиш, Злі замисли к добру приводиш, Пропав - од кого ти біжиш.

Біда не по дерев`ях ходить, І хто ж її не скуштовав? Біда біду, говорять, родить, Біда для нас - судьби устав! ...

Вергілій же, нехай царствує, Розумненький був чоловік, Нехай не вадить, як не чує, Та в давній дуже жив він вік. Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник написав; ...

За сеє ж дівку чорнобриву,
Смачную, гарну, уродливу
Тобі я, далебі, що дам".

Пошли на його лихо злеє,
Щоб люди всі, що при Енеї,
Послизли і щоб він і сам...

Ти знаєш, він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиїхсь багацько виллє сліз.

"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Енея з пантелику,
Тепер пливе на морі він.

Поставила тарілку з хлібом
Перед старим Еолом-дідом,
Сама же сіла на ослін.

"Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? -
Сказала, як ввійшла у хату,
Юнона. - Чи гостей ти будеш?.."

Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку,
У Еолу мчалась, як оса.