Казки мого бомбосховища

Думаю, мало хто готовий зустрітися зі своїми героями в житті. Надто довго довелось би пояснювати, за що ти їх так. Довелося б узяти нарешті на себе відповідальність. Можливо, тому Бог і не показується нам - йому було б соромно за все, що ми переживаємо через його поганий настрій чи бажання експериментувати.

Зараз я не думаю, що сатана радів таким прислужникам. Якби мені поклонялися подібні утирки, я би впав у довгу сатанячу депресію і соромився би показуватися на людях.
Хм, цікава думка. Може, саме тому ніхто і ніколи не бачив на власні очі жодного божества, бо їм соромно за тих, хто в них вірить?

Речі, які пов*язують нас із коханими, - ось що важливо, нема нічого у світі важливішого за це, хіба що самі кохані.