Биті є. Макар

- А як мені його називати, коли він віком наче син мені? Саньок!

• "Саньок" - нормально. "Саньок" - значить поважають.
• О! Навіть Пилипенко розуміє. Якби не поважали, був би він у нас не Саньок, а... "козел". Чи "мудак", приміром.

- От скажи... Чому в цієї людини такі сумні очі? І вуста... Як намалювати тремтячі вуста, Борько?

• Може, ця людина... закохана?
• Закохана?.. Хіба любов - таке горе?..

- Немає в мене нічого святого. Тільки ти, Нані.

• Тоді я буду завжди з тобою поруч, тато. Як янгол-охоронець. Повинно ж бути в тебе хоч щось святе.

Як це - "конфіскація майна з ускладененням"? Не віддаватиму? А мені за це ускладнять життя? А яке життя без майна? Життя без майна - вже ускладнення.

Марта напевно знає: на життя треба генерала шукати, а що ти собі для серця і здоров'я маєш - при собі й тримай. Щоб не наврочили...

—... Розпочну розмірковувати над епохальним романом, щоби років за сім-вісім... У мене тепер так багато неймовірних вражень!
— А до цього у вас вражень не було? — запитав Вова.
— Було. Одне. Ні, навіть два — Люся і кольки у шлунку.

Знав би він Зіну! Зіна життя розуміла краще, ніж життя Зіну.

Йому начхати на її чесноти, він любив би її, навіть якби вона виділила йому десять хвилин у перерві між попереднім і наступним коханцями. І як їй це пояснити?

Другим на кухню обережно зазирнув сивий літератор, увесь на нервах від багаторічної творчої вагітності без пологів.

Жити не хотілося, помирати – теж. Усе так же сильно хотілося зрозуміти: як то – жити, коли жити не хочеться.

"Жити не хотілося, помирати - теж. Усе так же сильно хотілося зрозуміти: як то - жити, коли жити не хочеться".

"Геть неважливо, кого ти трахав чи трахаєш! Головне, аби не трахнули тебе!"

Перфинне накопичення капіталу - суцільна мутка! Неважливо звідки! Важливо - не просрати!

Гроші щастю не товариш.

У цій країні ніколи не буде середнього класу. По-чесному?.. Свою справу?.. Нереально. Наші он… Хто на базарі торгує, хто вшивими манагерами по офісах, хто й досі тикається — хоч якоїсь роботи шукає. Тільки покидькам щастить.

Все! Яке складне слово. Двозначне до кипіння мізків. Все - розкинув руки, гребеш усе до себе, гребеш... Все - руки хрестом, бо тобі...кінець.

Його треба забути, і не тому, що ти чуєш ці слова від жінки, яку він покинув заради тебе, ні! Тому що він - справжній мужчина, а такі люблять тільки свою справу, а вже опісля - жінок.

Порожні руки тільки тим і гарні, що не мають банальностей.

Друзі - категорія шляхетна. Негідникам судилося мати кого завгодно - колег, партенрів, знайомців, підлеглих. Коханих, бо любов сліпа. Тільки друзів - ні.

— Благаю! Благаю… Ось! Промацайте мій пульс! Це пульс драми! Трагедії… Пульс зламаної долі. Тільки письменник зможе відчути усю апокаліптичність моменту! Побачити в очах біль… за Батьківщину…. паскуду… яка… не цінує…