Legends & lattes

She waved at him. "Go ahead. Last time wasn't bad exactly. Just...surprising. Break a leg."

Pendry looked stricken.

"I guess that's not a common saying around here?"

Tandri shrugged. "Sounds pretty martial."

"You're probably right."

Она указала большим пальцем на двуручный меч на стене.
— Это то, что я знаю, то, что я всегда знала. Сейчас я просто хочу знать кое-что еще. Стать кем-то другим.

Вів скоса глянула на чашку з чаєм, який пила Лейні.

• Скажіть, у вас колись була кава? - запитала Вів.

• Ніколи не було. Мене так виховали, що леді не говорить про свої хвороби, - суворо сказала вона.

Пам'ятаю, тоді я пішла на запах до такого закладу. Його називали "Кафе". Люди просто сиділи там і пили це з маленьких керамічних чашечок, я і собі мусила спробувати, і...це було так, ніби я випила саме відчуття спокою. Умиротворення в думках.

- Я не розчув вашого імені.

• Так, не розчули. Але я за чесний обмін, а не грабіж. Я вашого теж не розчула.

Аж смішно. Кав'ярня? У місті, де ніхто навіть не знає, що таке кава? Хоча ще пів року тому Вів і сама про неї не чула, не нюхала і не куштувала. На перший погляд, уся ця затія - цілковите божевілля.

I’ve heard a lot of stories and a lot of legends in my time, and they’re always worse than the real thing.