Страшна трагедія забрала в Зоряни мати і сестру. Дівчина ось уже більше року не може оговтатися від горя. Таблетки, сеанси психотерапії, ворожки, - ніщо не допомагає. Вона всеодно бачить монстрів, і вони приходять не просто у сні, зʼявляються вдень, наяву, і вже дійшло до того, що це погрожує її життю. Одного разу монстр виявився настільки сильним, що затягнув дівчину в дивний будинок - Дім між трьох світів, в інший вимір, в інший Київ, в життя, куди звичайним людям доступу немає. Тут і справді все дивне и незрозуміле. Свої закони, свої порядки. Тут живуть непрості, і не люди, і не потойбічні сутності, щось на кшалт і того, і іншого. Але і різна нечисть, і страшні потвори, і міфологічні створіння тут теж знайшли притулок. Дім вміє створювати кімнати, ховати двері, може переміщати жителів по-своєму бажанню, куди завгодно: і в насичений рух Києва, і в моторошний спокій Потойбіччя. Є тут і боги. Зрештою, це великий спойлер, але коли у фіналі відкриваються деякі таємниці, то сюжет трохи прояснюється. Зоряна спочатку втікає, благо дім дозволяє їй це. Але вона розуміє, що встрягла, хоч і не по своїй волі, в якусь страшну історію, і тільки дім дозволить їй розібратися в ній. Так, пригоди будуть гарні, а ще дуже моторошні, і, скажу відверто, оті криваві подробиці, які я не буду спойлерити, були зайві. Така кровожадність авторки у світлому пригодницькому фентезі виглядає трохи дивною. А ще мені не вистачило справжній емоцій. При всьому тому, що Зоряна пережила, через що пройшла, вона якась трохи картонна. Але може це я дуже прискіплива. Продовження читати буду, купила всі три книги.

Перевод.

Страшная трагедия забрала у Зоряны мать и сестру. Девушка вот уже больше года не может очнуться от горя. Таблетки, сеансы психотерапии, гадалки, - ничего не помогает. Она все равно видит монстров, и они приходят не просто во сне, появляются днём, наяву, и уже дошло до того, что это угрожает её жизни. Однажды монстр оказался настолько сильным, что затащил девушку в странный дом - Дом между тремя мирами, в другое измерение, в другой Киев, в жизнь, куда обычным людям доступа нет. Здесь и правда всё странное и непонятное. Свои законы, свои порядки. Здесь живут непростые, и не люди, и не потусторонние сущности, что-то на кшалт и того, и другого. Но и разная нечисть, и страшные уроды, и мифологические существа здесь тоже нашли убежище. Дом умеет создавать комнаты, прятать двери, может перемещать жителей по своему желанию, куда угодно: и в насыщенное движение Киева, и в жуткий покой Потустороннего мира. Есть здесь и боги. В конце концов, это большой спойлер, но когда в финале раскрываются некоторые тайны, то сюжет немного проясняется. Зоряна сначала сбегает, благо дом позволяет ей это. Но она понимает, что втянулась, пусть и не по своей воле, в какую-то страшную историю, и только дом позволит ей разобраться в ней. Да, приключения будут хорошие, а еще очень жуткие, и, скажу откровенно, те кровавые подробности, которые я не буду спойлерить, были лишними. Такая кровожадность автора в светлом приключенческом фэнтези выглядит немного странно. А еще мне не хватило настоящих эмоций. При всем том, что Зоряна пережила, через что прошла, она какая-то немного картонная. Но может я придираюсь. Читать продолжение буду. Все три книги куплены.

Вже декілька днів, як я прочитала цю книгу, а й досі не можу визначитися зі своїми враженнями та емоціями.

Мабуть, тому, що вони мінялися протягом читання.

Початок був класний, відразу "затягнув" в історію.

Ми познайомимося з молодою дівчиною Зоряною, яка вважає себе божевільною.

А все тому, що після трагедії, яку вона пережила в дитинстві (пожежа в квартирі, де загинула її матір, а сама Зоряна отримала безліч опіків), почала бачити монстрів.

Ті приходять звідусюди, і ніде від них немає спокою.

Та рятуючись від останньої потвори дівчина потрапила в один незвичний будинок - Дім між трьох світів - де живуть "непрості" (мольфари).

Ось ця зав'язка була дуже інтригуючою - хто такі ці "непрості"? Що це за чарівний Дім? Чому це все відбувається із Зоряною?

Авторка прекрасно переплела сучасність з слов'янською міфологією, розкрила світобудову, у яку вірили наші предки (Потойбіччя, Явосвіт та Вирій).

Але після кульмінації, історія пішла на спад :(

Так, "вау-ефект" був несподіваний. А от всі дії головної героїні після цього в дечому не логічні, а в дечому аж занадто мелодраматичні.

Аж дуже сильно почала дратувати головна героїня. Її показна жертовність просто бісить. Бажати померти заради всього абстрактного людства, не розібравшись в ситуації та в причинах цих подій - якось виглядає по-дурному й інфантильно.

Розумію, що це було зроблено заради переходу до другої частини циклу. Але особисто для мене така поведінка героїні послабила інтерес до історії, і я ще сумніваюся чи буду продовжувати читати наступні частини.