Цитаты из книги Первый день

— Где начинается рассвет?

Життя цікавіше, ніж ми можемо собі уявити, воно сповнене маленьких чудес, коли все можливе, треба лише щиро повірити.

Ми завжди ризикуємо, коли отримуємо знання.

Він спитав мене, як я, і я відповів, що я в найкращому стані з усіх можливих. Я живий.

Втратити того, кого любив, жахливо, але найгірше так і не зустріти його.

Маленькі деталі викликають гострий біль.

— Ти обіцяв мені список, варто того, щоб ти поквапився і дав мені його прямо зараз. — Я люблю тебе. — О, це прекрасний список, найкращий з усіх.

— Якщо довго комусь не телефонуєш, це зовсім не означає, що зовсім не думаєш про ту людину. — Тоді чому б не зателефонувати? — Іноді відстань заважає знайти потрібні слова.

Чому людина шукає так далеко те, що так близько?

Всесвіт безмежно великий, а ми безмежно малі.

Важко прокласти дорогу мудрості, якщо не думати про велич Всесвіту й не запитувати про нескінченність.

якби можна було зупинити час, я б затримав саме ці дорогоцінні миті. якби можна було повернути час назад, я б спрямував його сюди...

Іноді божевільні мрії спричиняють найдивовижніші відкриття.

Час нічого не стер, певні моменти лишалися недоторканими в нашій пам'яті, і ми й самі не знали, чому запам'яталося саме це. можливо, таким чином життя намагається щось повідомити нам?

Святе Писимо ніколи не погрожує й не карає, воно вказує шлях і залишає людині вибір пошуку того, хто вестиме її не по життю, а до життя. ті, хто претендує на розуміння Слова Божого, перекручуючи його, ніколи його не чують і зловживають наївністю тих, хто хоче, щоб ними керували.

Він зсунув на кінчик носа свої окуляри. Того дня, коли мені доведеться одягти їх, варто запам'ятати й ніколи не робити такого жесту, в цю мить ви одразу старієте.

Під час подорожі в мене періодично виникало бажання відчинити дверцята й викинути її з машини.

Я помітив, що, загалом, якщо жінка називає вас по імені, вводячи його в середину речення, значить вона буде вам дорікати.

Ви вважаєте себе порядною людиною, тому що по неділях ходите до церкви, але ж по суботах ви ходите до повій!

Дуже мало тих, хто є достатньо божевільним, щоб здійснити свої мрії, суспільство не підтримує в людях самобутність. Суспільство лякливе і заздрісне, але хіба через це варто відмовлятися від мрій?