Das Labyrinth der Lichter

Если у Бога - или у дьявола - осталась хоть капля чести, то конец света наступил бы со дня на день, поскольку этот дерьмовый мир иного не заслуживает.

каждому человеку, кто стремится сохранить рассудок, необходимо найти себе место, где он сможет и захочет расслабиться. Заповедное место, которое становится оазисом душевного покоя, где в тяжелые минуты, когда мировая комедия абсурда терпит фиаско, человек обретает надежное убежище, чтобы заново провести тонкую настройку Вселенной.

Коли ти нагорі, удари дістаєш не в лице, а завжди в спину, разом із обіймами.

Ти не здатен збагнути тої порожнечі, у якій минає твій час, доки не почнеш жити по-справжньому. Іноді життя – це не вервечка спалених днів, а лише одна мить, день, тиждень чи місяць. Ти знаєш, що живеш, тому що тобі болить, тому що нараз усе набуває значення і тому що, коли ця коротка мить закінчується, решта твого існування перетворюється на спогади, до яких ти марно намагаєшся повернутися до останнього свого віддиху.

Усе своє життя я гадала, що прагну помсти. Помсти не існує. Єдине, що важить, – це правда.

Воскресати – це те саме, що їздити на велосипеді або однією рукою розстібати ліфика. Треба лише навчитися, як це робити.

Існують часи, коли достойніше померти в забутті, аніж жити в славі.

Щастя – або ж душевний спокій, найближче до щастя почуття, якого може прагнути будь-яка розумна істота, – щезає десь по дорозі, яка веде від віри до знання.

Правда ніколи не буває ідеальною, і ніколи не буває, щоб усе зійшлося так, як ти очікуєш. Правда завжди лишає сумніви й запитання. Вірогідною на всі сто відсотків є тільки брехня, адже їй не потрібно підтверджувати дійсність, лише сказати нам те, що ми хочемо почути.

Що за часи настали, еге ж? Ті, хто є кимось, видаються ніким, а ті, хто ще два дні тому був ніким, тепер видаються чимось більшим, ніж вони є насправді.