Чудесный доктор

Прочитать эту книгу мне посоветовала большая ее (книги) поклонница - SantelliBungeys . Я взялся и… и был несколько разочарован. От Куприна я ожидал более глубокой проработки характеров, деталей, сюжета. Здесь же – все провисает. Главный герой – скромный чиновник по фамилии Цвет, по воле автора мечется по простором России – двое суток в одну сторону, ночь в старинном доме, полном загадок, а наутро – уже мчится обратно.
Также как ГГ, такое впечатление, что мечется и сам автор. Он словно никак не решит – что же он будет писать – то ли ужастик, то ли притчу, то ли роман взросления.
По-моему, вышло ни рыба, ни мясо. Впрочем, отдельные куски текста читать было весьма интересно.

Слово "рецензія" (recencio) з латинської мови перекладається як "обстеження, огляд". Термін закріпився в літературі на стику дев'ятнадцятого і двадцятого століть.

Рецензія розглядається як один з жанрів критики в літературі. Але незважаючи на свою уявну однозначність, вона ділиться на декілька основних видів.рецензія на статтю приклад

Основні види рецензії

• Рецензія може бути написана у вигляді есе. Автор в цьому випадку описує своє враження від прочитаної книги. Але таким стилем не може бути написана рецензія на наукову статтю. Приклад - відгук про якийсь художньому літературному творі. Есе найчастіше пишеться у формі ліричного роздуми.

  2. Публіцистична або критична стаття невеликого розміру також може бути представлена як рецензія на статтю. Приклад такої роботи можна зустріти в наукових журналах, де обговорюються актуальні літературні та суспільні проблеми.

  3. Ще одним видом цього жанру є авторецензія. У даному випадку автор сам описує короткий зміст своєї роботи. Авторецензію автор може доповнити коментарями щодо інформації, що міститься в основній частині роботи.

  4. Розгорнута анотація найчастіше використовується як рецензія на статтю. Приклад такої форми обов'язково повинен містити інформацію про сенс твори, особливості написання, а також про основні достоїнства і недоліки роботи.

  5. Останнім видом цього жанру є екзаменаційна рецензія, яка пишеться студентом для оцінки ступеня розуміння їм якого-небудь праці. Це може бути рецензія на статтю. Приклад написання можна знайти в підручнику.

  Оскільки рецензія є науковим або літературною працею, вона повинна містити в собі певні частини.

  рецензія на наукову статтю приклад

  Що повинна включати в себе рецензія

• Детальний опис предмета аналізу. Обов'язково із зазначенням жанру, автора і основних характеристик роботи, таких як стиль, обсяг і використані методи аналізу (якщо мова йде про науковій статті).

  2. Автор рецензії повинен обґрунтувати актуальність теми, за якою написана робота.

  3. У рецензії вказується основна думка даного твору. Тобто те, що саме автор хотів сказати у своїй роботі.

  4. Рецензія обов'язково повинна містити короткий опис роботи. Рецензент зобов'язаний дати загальну характеристику праці із зазначенням його ключових моментів.

  5. Недоробки також повинна зазначити рецензія на статтю. Приклад: недостатня кількість джерел інформації або використання неактуальних даних та ін.

  6. І врешті рецензії обов'язково необхідно зробити висновки. Вони повинні бути короткими й однозначними. Висновки повинні містити інформацію про наукову чи художньої цінності роботи.

  рецензія на статтю приклад написання

  Чим відрізняється рецензія від відкликання

Як пишеться рецензія на статтю
Досить часто виникає питання: "Як пишеться рецензія на статтю?" Приклад рецензії можна знайти в наукових журналах, але, тим не менш, для правильного складання необхідно знати основні принципи та нюанси її написання.

Найголовніше правило, яке повинен засвоїти кожен рецензент, - це те, що рецензія повинна завжди бути обґрунтованою і аргументованою. Прочитав який-небудь твір читач (неважливо, наукове чи художнє) може просто висловити свою думку словами "подобається" чи "не подобається", "вірю" або "не вірю". Рецензент ж свою думку обов'язково повинен підкріплювати аргументами.

Эдакая фаустиана, которая могла бы стать основой для недурного фильма. Вещь в себе, авторский слог приятен и легок, в целом Куприн довольно интересен мне и "ямами" с проститушными и пивными "гамбринусами", и, теперь вот, мистикой Кроули. Как известно, Соломон приручал демонов, вот и наш герой (по фамилии Цвет), разузнав заветное слово (а-ля тетраграмматон), не осознавая, заставил служить и прислуживать предовольное количество всякого потустороннего "люда" — история вышла захватывающей — но и некий господин Мефодий Исаевич Тоффель с козлиным лицом не случаен — не зря нашелся, не зря связался. Баш на баш вышла игра. Короче, смотрим "сон чиновника".

Чертовщина какая-то! Но какая!
Это было совсем не похоже на того Куприна, которого я знала раньше. Благодаря этой повести я открыла его с другой стороны, и далеко не "белой".
Поднятые в Звезде Соломона вопросы нравственности, человеческих желаний и той низости, до которой может опуститься, казалось бы, Homo sapiens, благодаря своей алчности, жадности и гордыне, не оставляет равнодушным. За всем стоит та самая цена, которую нужно заплатить, как ценник на ещё не купленной вещи-не уйдешь, не расплатившись (ловких магазинных воров тоже ждёт возмездие).
И вряд ли каждый устоит перед соблазном, услышав: бери что хош-не думай о цене, всё даром. Тут-то и просыпается и жадность, и ненасытность.

Главный герой, Цвет, был человеком исключительной чистоты, доброты и наивности. Но, не смотря на то, что он попался на удочку уловок потустороннего, достойно выдержал это испытание и не ударил лицом в грязь. Невольно проводила себе аналогию с Воландом и его проделками.

Повесть прочитана, а вопрос неразрешенный остался: отличие между звездой Соломона и звездой Давида. Некоторые источники утверждают, что это одна и та же шестиконечная звезда. Как бы там ни было, повесть весьма занимательна.

Неоднозначное произведение Куприна для меня. Не люблю его. Отношусь, как к описанию лишь двух сторон многранного чувства — Любви. Это сексуальное единение и собственничество ревности. Но я не вижу здесь великой, чистой, сильной любви. Для меня она не такая. Это лишь одна грань такого чувства, описание которого в тексте не сходится с моим мировоззрением, не отзывается в сердце. Если воспринимать как легенду или миф — терпимо. Но всё равно одна сцена не вызывает ничего, кроме отвращения. Перечитывать в дальнейшем не хочется...

Есть повод написать рецензию. Было огромное желание написать раньше - и книга зашла, и мыслей рой. Но никак не мог зацепку найти. И выпала на ЯндексМузыке песня ДМЦ ,,Есть повод’’, которая воспроизводит одну из основных идей книги. Прямо в яблочко.

Я про книгу узнал случайно, рекомендована была блогером (Полина Парс). И это один из немногих случаев, когда есть повод прочитать. Или многих.

Тайлер Дерден и Форест Гамп - это про любовь. И вы же знаете как эти истории закончились. Ну или узнаете. Так вот наш герой не получил того, ради чего все затевалось. И, как сказал, мой маленький (4 года) друг - это печально(. Ведь все это затевалось из-за девушки: Веры или Марлы, или Тринити… А не из-за желания мир изменить.