Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят

Така природа фольклорних творів: якщо вони нецікаві чи неактуальні для народу, то швидко йдуть в архіви пам'яті.

Піч, комин, димар часто виконують роль як не телефона, то ліфта у демонологічних переказах про домовиків, чортів, ходячих покійників і не тільки. Згадайте, що чорт до Солохи з гоголівської "Ночі перед Різдвом" залітав саме через пічний димар. Тож історія з димарем набагато давніша ніж легенди про Миколая.

... наприкінці ХІХ століття ялинка вже мала неабияку популярність, тож автори різдвяних книжок намагалися атрибувати її до свята якнайдалі в часі. Бо всім відомо: що глибше коріння, то цінніше традиція.

Оскільки різдвяні святкування за останні півтора-два століття ставали усе більш дитиноцентричними, то усе-таки головним на святі є не вигаданий дарувальник, а дитина. І про це варто завжди пам'ятати, намагаючись якнайменше травмувати дитину процесом переходу від одного різдвяно-новорічного персонажа до іншого.