До самых кончиков

Все его книги немного шокируют даже искушенного читателя и оставляют странное послевкусие, из-за которого сначала не хочется больше никогда брать их в руки, а потом наоборот, ты со старанием мазохиста возвращаешься к отдельным произведениям или моментам в них, и перечитывать - раз,другой,третий... Открыл книгу - и абсолютный отрыв от реальности. За это и отдано ему мое читательское сердце))

Когда я впервые прочла эту книгу, в голове крутился один жизненоважный вопрос - как автор собирал для нее материалы? Фантазия то у меня богатая, а краснеть "до самых кончиков" в некоторых моментах пришлось)) Тут куча анатомических подробностей, медицинских терминов, весьма точных наблюдений физиологического свойства и проч. Он так уверено пишет, что кажется что все это Чак проделывал сам (и тут возникает вопрос: с кем?) и создается параллель с главным героем, не много не мало - секс-гуру.

И еще, стоит отметить, что "До самых кончиков" вышла в свет почти сразу же после того, как в мире прошла эйфория по "50 оттенкам". Зная Паланика, можно усмотреть в этом не простое совпадение, а изощренный стеб.

Не могу посоветовать потратить вам на неё свободное время, но чем больше я думаю об этой книге, тем больше она мне нравится.
Не спойлеря всуе, кратко о сюжете. Начало не предвещало беды, серая офисная мышь Пенни знакомится с суперэффектным и загадочным мультимиллиардером, покорителем девичих сердец, Максвеллом. Скучновато, но повествование быстро перерастает в эротогинекологическое пособие со всякими вывертами ( ничего не напоминает?). Заставив себя продолжить чтение, я вознаграждена,это же моя любимая антиутопия, идея автора шикарна! Очередной гадкий мир катится в тартарары. Начинается полный треш, автор глумиться над всеми затасканными клише нашего времени, не только пресловутые пятьдесят оттенков серого, у него здесь и двухсотлетняя секс гуру баба седобородка, конечно же, с тибетских гор, и чакры, и нанороботы, и мания преследования, и льющаяся отовсюду реклама,манипулирующая людьми только через одно всем известное мест, и многое другое.Очень даже неплохая теория очередного конца света , смешанная с пародией на весь этот свет.

Сергій Шнуров сказав:

і мав рацію. Чак Поланік сказав

і теж мав рацію. Ці цитати майже ніяк не пов’язані з моєю рецензією. Власне, пов’язані, але будьмо толерантними і політкоректними, на відміну від попередніх ораторів.
Що ми маємо? Маємо бестселлер, новий роман всесвітньо відомого автора, який вже зарекомендував себе як творець „чорних” текстів не для всіх і кожного. Власне, всі і кожен можуть прочитати книги Поланіка, але не факт, що вони зрозуміють. Щось безперечно зрозуміють, але дуже сумнівно, що це „щось” буде істинним зерном твору.
Я не претендую на звання інтелектуалки, яка з першого слова розуміє автора, але маю відчуття, що саме оце „зерно” і залишилось поза увагою більшості читачів „Чарівна ти”.
Не будемо заглиблюватися у сюжет, він брудний, як і попередні книги Поланіка, з якими я встигла ознайомитися. Не варто чекати єдинорогів і рожевих принцесок – перше правило Поланіка.
Писати про людські слабкості легко. Як і грати на них. Що власне і показала нам „Чарівна ти”. Ідея автора зупинитися саме на слабкості перед сексом здається мені особливо виправданою і логічною, беручи до уваги нещодавній шокуючий успіх всім відомих „50 відтінків сірого”. Ми збожеволіли, наші слабкості підкорюють нас. Якщо ти слабкий – хтось цим скористається. Якщо скористатися слабкостями багатьох людей, або навіть слабкостями представників цілої статі, то матимемо брудний сюжет, але вже в реальному світі. Саме тому я читала даний роман, як один із можливих варіантів розвитку людства. Це, звісно, перебільшення, але мені було досить легко уявити, що одного дня жінки усього світу стоятимуть в черзі за оргазмами. Можливо, я занадто зневірилася в людстві, але це вже інша розмова.
Роман вартий того, щоб його прочитати. Імовірно, процес буде неприємним, обтяжливим, часом вас нудитиме. Але це добре. Таким чином Поланік робить читачеві щеплення від сказу:
Якщо вам не подобається розвиток подій у романі, то зробіть усе можливе, щоб схожий сюжет ніколи не втілився у реальному житті. Не будьте слабкими істотами, які керуються виключно інстинктами. Будьте сильними, будьте мудрими, будьте кращими за героїв книжок Чака Поланіка. Читайте його, жахайтеся тому бруду, який він пише, не рекомендуйте його друзям і називайте тратою часу. Але читайте, а потім аналізуйте. І буде вам щастя.

Попытки отделаться от того, что это какие-то упоротые "50 оттенков.." не увенчались успехом. Мне кажется, не читай я раньше творчество Э.Л. Джеймс, то книга Паланика воспринималась бы куда адекватнее. Ведь это вполне его стиль - натурализм во всей своей безыскусности и непосредственности. И даже можно найти метафоры и аллюзии на современное отношение к сексу. Знаете, есть реальный эксперимент с крысками Олдса и Милнера, суть которого заключалась в том, что зверюшкам вжили в мозг электроды и дали возможность нажимать на рыжачок, которые бы приводил к активации лимбической зоны. Резюмируя в 2х словах: крыски могли до истощения и смерти нажимать на рычаг "удовольствия". Так вот, вся эта книга - история про таких же крысок в лице человеческих особей. Ну и плюс немного (или много..) БДСМ.

Прочитавши "Чарівна ти" я зрозуміла, що не варто було починати знайомство із Поланіком саме з цієї книги!
Тепер в мене назавжди асоціація з цим письменником буде цитата

Під час прочитання в мене виникали різні емоції: моментами було дійсно бридко читати, дякуючи моїй уяві( не варто було уявляти всі сцени); моментами мені дійсно подобалось, такий легкий спосіб маніпуляції слабкими жінками: рожевий пакуночок, який приносить неземне задоволення і залежність.
Позначка на книзі 18+ себе виправдовує! Дівчаткам, які люблять романтику, ніжний секс і червоніють від слова "мастурбація", не потрібно читати цю книгу:)
Загалом, що для урізноманітнення своїх книжкових інтересів прочитати книгу варто! Але тільки не у цьому перекладі, ліпше вже російською!