Агнес Грей

Якщо жінка вродлива та люб’язна, більшість величатимуть обидві якості, але особливо —Якщо ж трапиться пані з не-примітною зовнішністю та немилим характером, її простоту вважатимуть найтяжчим злочином, а її присутність — обра-зою для пересічних очей. А якщо раптом доброта уживається з невигадливим виглядом й усамітненим життям, то ніхто не помітить її чеснот, окрім найближчого оточення. Решта охо-че сформує хибне враження про її характер і розум, виправ-довуючи таким чином власну неприязнь до цієї, і без того обділеної природою, жінки. І зовсім навпаки чинитимуть з тією, чия янгольська подоба приховує жорстоке серце чи надає оманливу чарівність усім недолікам, які непростимі в решті. Нехай будуть вдячні ті, кому даровано красу, і ви-користовують її на благо, як будь-який інший талант. А ті, кого природа обділила вродою, хай заспокоять свою душу й проживуть без того гідне життя.

Я водитиму його за руку, містере Маркгаме, поки він не зможе ходити сам, і прибиратиму стільки каменюк із його шляху, скільки зможу, а також навчатиму його уникати решти каміння – чи твердо ходити по ньому, як ви кажете, – бо коли я зроблю все, від мене залежне, то там усе одно ще багато каменюк залишиться. Дуже втішно розмовляти про шляхетний опір та випробування чесноти, але з п’ятдесяти чи навіть п’яти сотень людей, які піддалися спокусі, покажіть мені хоча б одного з доброчесністю, яка допомогла б йому чинити опір. І чому я маю приймати на віру, що мій син буде одним із тисячі? Хіба не краще готуватися до найгіршого і припускати, що він буде такий самий, як і його… як і решта людства, якщо я тільки не подбаю про те, щоб запобігти цьому?

– Добре, але ви стверджуєте, що лише спокуса породжує доброчесність, – і водночас вважаєте, що жінку взагалі не можна піддавати спокусам чи хоча б трохи знайомити з гріхом. Напевне, ви думаєте, що вона по суті або така порочна, або така недоумкувата, що не може опиратися спокусі, – і хоча вона може бути чистою і безневинною до тих пір, доки її тримають у незнанні й стриманості, та оскільки позбавлена справжньої чесноти, то навчати її гріха означає відразу робити її грішницею, і чим більше її знання, чим ширше її свобода, тим глибшою буде її розбещеність, – тоді як у шляхетної чоловічої статі є природне прагнення до добра, й що дужче піддавати його випробуванням і небезпекам, то дужче воно розвивається…