Интересно, каково это – быть бессмертной? Ты идешь вперед, но на самом деле стоишь на месте. Существуешь, но время истончается и утекает сквозь пальцы.

Порой сила – это не меч, не сталь и не огонь, как нас часто заставляют думать. Иногда она таится в тишине и спокойствии. В том, как ты держишь за руку человека, который горюет. В том, как слушаешь других. В том, как ты раскрываешься день за днём, даже если устала, боишься или просто не уверена в себе. Это и есть сила, и я вижу её в тебе.

Горе – процесс долгий и трудный, особенно когда тебя снедает чувство вины.

❛ дорогой Р.,
позволь мне стать твоим секретом. запрячь мои слова в карман. пусть они станут тебе броней.

“I’m afraid to lose someone I love again. I’m afraid to let go. To acknowledge what I feel for him. And yet he has proven himself to me. Over and over. He found me on my darkest day. He followed me to war, to the front lines. He came between me and Death, taking wounds that were supposed to be mine.”

“Why did you take the wounds that should have been mine?”

Ми прокинулися сьогодні вранці в одному світі, а зараз сонце сідає в іншому

Айріс проковтнула ридання, впавши на коліна біля нього. Невже він помер? Її серце розривалося від цієї думки. Вона не могла цього витримати, зрозуміла вона, коли її руки забігали по його обличчю, по його грудях. Вона не змогла б жити у світі без нього.

А правда полягає в тому, що люди на заході були розтоптані гнівом Дакре. Вони потребували нас, і потребують досі. Без воїнів, що прийшли з Оата, без нас, що приєдналися до цієї боротьби... все вже було б скінчено, і Дакре панував би

Але я думаю, що між нами існує магічний зв'язок. Зв'язок, який не може розірвати навіть відстань.

Продовжуй писати. Ти знайдеш слова, якими хочеш поділитися. Вони вже є в тобі, навіть у тіні, ховаються, як коштовності.

Іноді я боюся любити інших людей.
Усі, про кого я піклуюся, врешті-решт залишають мене, чи то через смерть, чи то через війну, чи то просто тому, що я їм не потрібна.

Вона завжди цікавилася, що стало причиною смерті, і хоча ця інформація ніколи не була включена, вона уявляла, що люди були б більш схильні читати надгробні промови, якби вона була включена.

Їй було цікаво, скільки часу пройде, перш ніж війна стане для них реальною. Перш ніж вони відчують, наскільки вона близька, наче тремтіння землі під ногами.

Этот дом не рухнет. Он не упадет, пока я в нем.

Радоваться — это не преступление, даже если дела кажутся безнадежными.

Я влюбляюсь в него двумя разными путями. Лицом к лицу и словом к слову.