За Перекопом є земля

"- Тобто істина тебе не цікавить?

• Істина у всіх своя,- каже тато, чим суперечить сам собі."

Я робила дуже великі ставки на цю книгу. З самого початку отримала просто величезний об'єм інформації. Почала слухати на відпочинку, тому купила блокнот і готувала все, що пов'язано з кримськими татарами, історією, традиціями. Дуже жалкую, що українська освітня програма не включала нічого з цього, коли я навчалася.

Зловила розчарування в самому кінці, на подяках. Всю історію я вірила, що книга написана з реальної людини, що Оксана існує, вона дійсно така і пережила всі ці епізоди. А зараз в мене відчуття, наче мене надурили. Бо тепер я впевнена в картонності героїв, не справжніх почуттях і відсутності самосвідомості. Ситуація справжня, а люди ні.

Любовні лінії натягнуті, як дроти. Абсолютно зайві, не потрібні.

"Російська культура - видатна і велика. А що коли це заперечити? А що, коли від неї відмовитись? А що, коли не примкнути до неї? Тоді настає покарання? Репресії? Депортації цілого народу?"

Спроба показати події того часу, як театральну виставу - жахлива. Та загалом стиль авторки не сподобався мені, важко до сприйняття.

"...а яка різниця, про що писати? Головне - як писати!"