Цитаты из книги Робинзон Крузо

Душевний неспокій - плід невдячності за те, що маємо.

Якщо підсумувати все добре й погане, стане ясно, що становище моє - жалюгідне, а проте і в ньому є за що дякувати небесам. Отож варто бути оптимістом - у кожній ситуації є і плюси, і мінуси, у кожному підприємстві на балансі завжди щось є у кредиті.

Нема такого зла, яке б не несло в собі хоч часточку добра.

Але надто часто несподіване збагачення має згодом гіркі наслідки.

Але часто так трапляється, коли людина починає скаржитися на долю, небеса посилають їй справжнє випробування.

Замолоду часто здається, що грішити не соромно, а соромно каятися; що вчинити дурницю не соромно, а соромно зізнатися в цьому.

As you sow, so shall you reap.

East or West - home is best.

Вдячність не належить до числа природжених людських чеснот, і в своїх учинках люди керуються не скільки взятими на себе зобов'язаннями, скільки користю.

Сьогодні ми любимо те, що завтра ненавидимо; сьогодні бажаємо те, що завтра уникаємо; сьогодні бажаємо того, що завтра боїмось, навіть тремтимо на саму думку про нього.

Люди соромляться не гріха, а каяття; соромляться не вчинків, за які їх справедливо можна назвати безумцями, а соромляться виправлень, які, власне, тільки й дають право вважати їх за розумних людей.

Нередко тоска по одной утраченной радости может омрачить все прочие услады мира.

"Робинзон Крузо". Поучая и наставляя Пятницу, я учился и сам.

"Робинзон Крузо". Пятница рассказал мне, что к западу от его родины живут такие же, как я, белые бородатые люди.

"Робинзон Крузо". ...я бы охотно согласился провести здесь весь остаток моих дней до последнего часа, когда я лег бы и умер, как старый козел в пещере.

В минуты колебаний смело следуй внушению внутреннего голоса

отвергая соображения, которыми следовало бы руководствоваться в подобных случаях, люди стыдятся не греха, а раскаяния, стыдятся не поступков, за которые их можно по справедливости назвать безумцами, а исправления, за которое только и можно почитать их разумными.

«Благодаря постоянному и прилежному чтению слова божия и благодатной помощи свыше, я стал видеть вещи в совсем новом свете. Все мои понятия изменились, мир казался мне теперь далеким и чуждым. Он не возбуждал во мне никаких надежд, никаких желаний. »

Такова уж человеческая натура: мы никогда не видим своего положения в истинном свете, пока не изведаем на опыте положения еще худшего, и никогда не ценим тех благ, которыми обладаем, покуда не лишимся их.