Часу немає

У житті доводиться ходити тими картами, що є на руках. Треба прийняти це, аби гра мала сенс.

Коли тебе лякає думка, що маховик життя крутиться намарно, ти заспокоюєш себе мантрою – мовляв, усе попереду. Певно, треба почути вирок, аби зрозуміти – ніякого «попереду» немає.

Адже то лише здається, що близьке очікування смерті дає тобі свободу, дозволяє наповнити час як завгодно. Усе навпаки. Воно заковує тебе в рамки. Адже для тебе неймовірно важливий кожен день, кожна година.

Боятися – не сором, часто чи рідко, та кожен відчуває страх. Але ніколи не дозволяй страху захопити себе.

Бути чесним – це те, чого потім учитиме Едема батько: бути чесним перед іншими, але передусім – перед собою.

У нашій країні зараз тривають дві війни. Одна – на схожі: з ворогом зовнішнім, який ховається у Кремлі. А друга – громадянська: війна корупціонерів із своїм народом.

Часу все одно немає, тому й гаяти нічого.

«Від нервів одні збитки та ризик не дожити до Альцгеймера»