Зосередивши погляд бурштинових очей на королі, Ву промовила голосом, сповненим сміху і уїдливості:
— Адане Старфолле… Королю Адане, ми вражені тим, чого люди досягли, поки нас не було. Ми очікували знайти лише якісь жалюгідні залишки. Я й не знала, що люди мають такі амбіції і таку самостійність! Ваша раса здається напрочуд сильною. Тепер, коли ми відновилися та прокинулися від тривалого заклинання сну, ми хочемо знати, як ви розвивалися, скільки міст побудували, наскільки виросло ваше населення. Ми почуваємося… відповідальними.
— Чому? — запитання Пенди прозвучало нетактовно.
Королева Лютих не образилася. Її відповідь вразила всіх, як різкий змах сокири ката.
— Тому що вирішальна битва, щоб пробудити дракона, наближається, і ми сподіваємося, що ви зможете стати нашими союзниками проти мерзенних крижаних Лютих.